СПРЯМОВАНІСТЬ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ
На сьо¬го¬дні оче¬ви¬д¬но, що ін¬ду¬с¬т¬рі¬а¬ль¬но роз¬ви¬ну¬ті кра¬ї¬ни За¬хо¬ду зро¬би¬ли зна¬ч¬ний по¬ступ як у сфе¬рі тех¬но¬ло¬гії про¬ми¬с¬ло¬во¬го ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т-ва, йо¬го стру¬к¬ту¬рі, так і в га¬лу¬зі со¬ці¬о¬ку¬ль¬ту¬р¬них від¬но¬син.
Ці змі¬ни на¬сті¬ль¬ки ра¬ди¬ка¬ль¬ні, що ба¬га¬то хто із за¬хі¬д¬них фі¬ло¬со¬фів го¬во¬рить те¬пер про пе¬ре¬хід до но¬во¬го ти¬пу роз¬ви¬т¬ку люд¬сь¬кої ци¬ві¬лі¬за-ці¬ї. Цей пе¬ре¬хід, у свою чер¬гу, сти¬ка¬єть¬ся з про¬бле¬мою ста¬но¬в¬лен¬ня но-вої лю¬ди¬ни, бут¬тя якої бу¬ло б аде¬к¬ва¬т¬ним но¬вим со¬ці¬а¬ль¬но-¬еко¬но¬мі¬ч¬ним умо¬вам.
Вза¬га¬лі су¬час¬ний іс¬то¬ри¬ч¬ний роз¬ви¬ток вче¬ні ха¬ра¬к¬те¬ри¬зу¬ють як та-кий, в яко¬му ос¬та¬то¬ч¬но роз¬па¬ла¬ся си¬с¬те¬ма вза¬є¬мо¬зв’я¬з¬ків між со¬ці¬а¬ль¬но-¬еко¬но¬мі¬ч¬ни¬ми, по¬лі¬тич¬ни¬ми і со¬ці¬о¬ку¬ль¬ту¬р¬ни¬ми стру¬к¬ту¬ра¬ми. По¬пе¬ре¬дні фо¬р¬ми за¬ле¬ж¬но¬с¬ті осо¬би від су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва та¬кож втра¬ти¬ли свою од¬но¬зна¬ч-ність. Ви¬ни¬ка¬ють но¬ві мо¬ж¬ли¬во¬с¬ті для вза¬є¬мо¬дії рі¬з¬них сфер су¬с¬пі¬ль¬но¬го жит¬тя. Все це ак¬ту¬а¬лі¬зує пи¬тан¬ня про по¬да¬ль¬шу спря¬мо¬ва¬ність іс¬то¬ри¬ч-но¬го роз¬ви¬т¬ку, про мі¬с¬це і роль лю¬ди¬ни, осо¬би¬с¬то¬с¬ті в за¬га¬ль¬но¬му іс¬то-ри¬ч¬но¬му про¬це¬сі.
Се¬ред ба¬га¬тьох сце¬на¬рі¬їв по¬да¬ль¬шо¬го су¬с¬пі¬ль¬но¬го роз¬ви¬т¬ку ва¬го-ме мі¬с¬це по¬сі¬дає кон¬це¬п¬ція “і¬н¬фо¬р¬ма¬цій¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва”. В цьо¬му су¬с¬пі-ль¬с¬т¬ві май¬бу¬т¬ні змі¬ни по¬в’я¬зу¬ють¬ся з по¬явою і роз¬ви¬т¬ком но¬вої ін¬фо¬р¬ма-цій¬ної тех¬но¬ло¬гі¬ї. В кон¬це¬п¬ці¬ях “і¬н¬фо¬р¬ма¬цій¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва” вра¬хо¬ву-ють¬ся змі¬ни як тех¬но¬ло¬гі¬ч¬ної ба¬зи су¬с¬пі¬ль¬но¬го ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬ва, так і со¬ці¬а-ль¬ні пе¬ре¬тво¬рен¬ня. Зо¬к¬ре¬ма, на¬го¬ло¬шу¬єть¬ся, що в май¬бу¬т¬ньо¬му має від-бу¬ти¬ся пе¬ре¬оці¬ню¬ван¬ня мі¬с¬ця і ро¬лі осо¬би в су¬с¬пі¬ль¬но-¬іс¬то¬ри¬ч¬них та при¬ро¬д¬них про¬це¬сах. Но¬ві від¬но¬шен¬ня по¬ви¬нні вста¬но¬ви¬ти¬ся і в пла¬не¬та-р¬но¬му ма¬с¬ш¬та¬бі. Та¬кі про¬гно¬зи ро¬би¬ли¬ся за¬хі¬д¬ни¬ми до¬слі¬д¬ни¬ка¬ми і ра-ні¬ше, але в умо¬вах “і¬н¬ду¬с¬т¬рі¬а¬ль¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва” во¬ни сприй¬ма¬ли¬ся як уто¬пі¬я. І ли¬ше в умо¬вах “і¬н¬фо¬р¬ма¬цій¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва” на¬дії на вста¬но¬в-лен¬ня но¬во¬го ти¬пу вза¬є¬мо¬від¬но¬син між лю¬ди¬ною і су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬вом ста¬ли ре-а¬ль¬ні¬ши¬ми.
Тех¬но¬ло¬гі¬ч¬ні но¬во¬вве¬ден¬ня та мо¬ж¬ли¬во¬с¬ті, що про¬яв¬ля¬ють¬ся в “і¬н-фо¬р¬ма¬цій¬но¬му су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві”, мо¬ж¬на ска¬за¬ти, ви¬хо¬дять на за¬га¬ль¬но¬люд¬сь-кі про¬бле¬ми і цін¬но¬с¬ті. Бі¬ль¬шість за¬хі¬д¬них со¬ці¬о¬ло¬гів ус¬ві¬до¬м¬лює те, що не¬об¬хід¬но змі¬ни¬ти на¬прям ді¬я¬ль¬но¬с¬ті фу¬н¬да¬ме¬н¬та¬ль¬них со¬ці¬а¬ль¬них ін-сти¬ту¬тів від¬по¬ві¬д¬но до мо¬ж¬ли¬во¬с¬тей ін¬фо¬р¬ма¬цій¬ної до¬би. Адже но¬ва ін-фо¬р¬ма¬цій¬на сфе¬ра ста¬вить пе¬в¬ні ви¬мо¬ги до со¬ці¬а¬ль¬них стру¬к¬тур.
Аме¬ри¬кан¬сь¬кий со¬ці¬а¬ль¬ний пси¬хо¬лог Д. Белл, роз¬ви¬ва¬ю¬чи кон¬це¬п-цію пост¬ін¬ду¬с¬т¬рі¬а¬ль¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва, на¬го¬ло¬шує на то¬му, що ви¬рі¬ша¬ль-ною змін¬ною та¬ко¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва ста¬не ін¬фо¬р¬ма¬ція і знан¬ня. При¬бли¬з¬но в та¬ко¬му ж ра¬ку¬р¬сі оці¬ню¬ють роль ін¬фо¬р¬ма¬ції у май¬бу¬т¬ньо¬му су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві і ба¬га¬то ін¬ших за¬хі¬д¬них до¬слі¬д¬ни¬ків.
Д. Белл за¬ува¬жує, що змі¬на ро¬лі знан¬ня в су¬с¬пі¬ль¬но¬му жит¬ті при-ве¬де до пе¬ре¬фо¬р¬му¬ван¬ня со¬ці¬а¬ль¬ної стру¬к¬ту¬ри су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва. За¬мість кла-сів з їх рі¬з¬ким роз¬ме¬жу¬ван¬ням со¬ці¬а¬ль¬но¬го ста¬ну, ви¬ни¬к¬не більш роз¬пли-в¬ча¬тий по¬діл на елі¬ту і ма¬су.
В май¬бу¬т¬ньо¬му су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві , тоб¬то в ін¬фо¬р¬ма¬цій¬но¬му су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві, най¬ви¬щою цін¬ні¬с¬тю ста¬не ін¬фо¬р¬ма¬ці¬я. А от¬же, ви¬ща вла¬да по¬сту¬по¬во пе-ре¬хо¬ди¬ти¬ме до ін¬фо¬р¬ма¬цій¬ної елі¬ти. Са¬ме ін¬фо¬р¬ма¬ція по¬ви¬нна бу¬де при-ве¬с¬ти су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во до йо¬го за¬га¬ль¬ної гу¬ма¬ні¬за¬ції на ос¬но¬ві ство¬рен¬ня умов для під¬ви¬щен¬ня су¬с¬пі¬ль¬но¬го до¬б¬ро¬бу¬ту, по¬ліп¬шен¬ня всіх форм спі¬л¬ку-ван¬ня лі¬к¬ві¬да¬ції мо¬в¬них і куль¬ту¬р¬них ба¬р’є¬рів то¬що.
Ін¬фо¬р¬ма¬цій¬ний се¬к¬тор ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬ва у май¬бу¬т¬ньо¬му ста¬не ви¬рі¬ша-ль¬ним. Це не озна¬чає, що зни¬к¬не ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬во то¬ва¬рів або ма¬ши¬но¬бу¬ду-ван¬ня, але їх ча¬с¬т¬ка у су¬ку¬п¬ній сфе¬рі су¬с¬пі¬ль¬но¬го ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬ва бу¬де на-ба¬га¬то ме¬н¬шою по¬рі¬в¬ня¬но з ін¬фо¬р¬ма¬цій¬ним се¬к¬то¬ром ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬ва.
Ві¬до¬мий до¬слі¬д¬ник Й. Масуда оці¬нює май¬бу¬т¬нє су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во як пе¬в-ний со¬ці¬а¬ль¬ний ор¬га¬нізм і го¬во¬рить про мо¬ж¬ли¬ве ство¬рен¬ня іде¬а¬ль¬ної фо¬р¬ми су¬с¬пі¬ль¬них від¬но¬син. На йо¬го ду¬м¬ку, су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ва¬ти-ме на ос¬но¬ві прин¬ци¬пу си¬не¬ргі¬з¬му, суть яко¬го по¬ля¬гає в то¬му, що лю¬ди-на і при¬ро¬да ма¬ють іс¬ну¬ва¬ти і спра¬в¬ж¬ньо¬му си¬м¬бі¬о¬зі.Звід¬си мо¬ж¬на зро¬би¬ти ви¬сно¬вок, що в май¬бу¬т¬ньо¬му змі¬нить¬ся са¬ме ста¬но¬ви¬ще лю¬ди¬ни в на¬вко¬ли¬ш¬ньо¬му сві¬ті. Во¬на ста¬не спів¬уча¬с¬ни¬ком при¬ро¬д¬но¬го про¬це¬су роз¬ви¬т¬ку жит¬тя на Зе¬м¬лі. Лю¬ди¬на і при¬ро¬да ді¬я¬ти-муть спі¬ль¬но, як од¬на при¬ро¬д¬на си¬ла.