Етапи розвитку валюти

3. Обсяг емісії ЕКЮ перевищує випуск СДР.4. Валютний кошик служить не стільки для визначення курсу ЕКЮ, скільки для розрахунку паритетної сітки валют, якої не розташовує жодна інша міжнародна рахункова валютна одиниця.

З вересня 1987 р. розширені можливості і гарантії внутрішньомаржинальних інтервенцій. Німецький федеральний банк одержав указівку надавати кредити в марках центральному банку країни, курс якої падає, але ще не досяг інтервенційної точки, за умови, якщо це не вплине на стабільність грошового обігу у ФРН. Одночасно збільшений термін кредитів “своп”. Тим самим створений механізм взаємної підтримки курсів валют, орієнтиром якого являється ЕКЮ.

5. Унікальний режим курсу валют, зокрема до ЕКЮ, заснований на їхньому спільному плаванні (“європейська валютна змія”) із межами взаємних коливань, що сприяє відносній стабільності ЕКЮ і валют країн-членів ЄВС.

6. На відміну від СДР ЕКЮ використовується не тільки в офіційному, але і приватному секторах. ЕКЮ служить: базою паритетів і курсів валют ЄЕС; валютною одиницею в спільних фондах і міжнародних валютно-кредитних і фінансових організаціях; валютою єдиних сільськогосподарських цін; засобом міждержавних розрахунків центральних банків ЄЕС при проведенні валютної інтервенції; базою багатовалютної обмовки головним чином по єврокредитам; валютою позик і кредитів. Приватні (комерційні) ЕКЮ використовуються як валюта єврооблигаційних позик, синдикованих кредитів, банківських депозитів і кредитів. Більш 500 значних міжнародних організацій використовують ЕКЮ при наданні кредитів. З 1984 р. ТНК у ЄС публікують прейскуранти, виписують рахунки фактури і здійснюють розрахунки в ЕКЮ. У ЕКЮ відбуваються ф'ючерсні й опціонні угоди, що використовуються для страхування валютного і процентного ризику. Для полегшення розрахунків в ЕКЮ в 1986 р. створений валютний кліринг.

Найбільше реальні досягнення ЄВС: успішний розвиток ЕКЮ, що набула ряд рис світової валюти, хоча ще не стала нею в повному значенні; режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах, відносна стабілізація валют, хоча періодично переглядаються їхні курсові співвідношення; об'єднання 20% офіційних золотих-доларових резервів; розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів: міждержавне і частково наднаціональне регулювання економіки. Досягнення ЄВС обумовлені поступальним розвитком західноєвропейської інтеграції.

Проте валютна інтеграція не завершена. У ЄС і ЄВС чимало труднощів, протиріч і невирішених проблем.

Після дворічних дебатів важливою віхою в розвитку валютної інтеграції в ЄЕС постав Єдиний європейський акт, ухвалений у травні 1987 р. У середині 80-х років склалися нові умови, посилилися економічна взаємозалежність і міждержавне регулювання. По-перше, сформована розгалужена інституційна-організаційна структура. По-друге, зміни у валютній сфері були органічно ув'язані з завершенням лібералізації прямування капіталів і утворенням єдиного ринку. Новий етап у розвитку західноєвропейської інтеграції - програма створення валютної й економічної спілки, розроблена комітетом Ж. Делора (голова КЄС) у квітні 1989 р.

“План Делора” передбачав: створення загального (інтегрованого) ринку, заохочення конкуренції в ЄС для удосконалювання ринкового механізму щоб уникнути зловживань монопольним положенням, політикою угод, зливань, державних субсидій: структурне вирівнювання відсталих зон і регіонів; координацію економічної, бюджетної, податкової політики з метою стримування інфляції, стабілізації цін і економічного росту, обмеження дефіциту держбюджету й удосконалювання методів його покриття; заснування наднаціонального Європейського валютного інституту в складі керуючими центральними банками і членів директорату для координації грошової і валютної політики; єдину валютну політику, уведення фіксованих валютних курсів і колективної валюти.

Крім того, поставлена задача утворення політичної спілки ЄС до 2000 р., що зобов'язує країни-члени (всі входять у НАТО, за винятком Ірландії) проводити спільну зовнішню політику і політику в галузі безпеки.

На основі “плану Делора” до грудня 1991 р. був вироблений Маастрихтський договір про Європейську спілку, що передбачає, зокрема, поетапне формування валютно-економічної спілки.

Договір про Європейський союз підписаний 12 країнами ЄС у Маастрихті (Нідерланд) у лютому 1992 р., ратифікований і набрав сили з 1 листопада 1993 р.