ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЕВРОПИ: РІЗНОМАНІТНІСТЬ І СПІЛЬНІСТЬ
Різноманітність навчальних програм виявляється не тільки в різній структурній побудові, а й у змісті. Приміром, кількість навчальних годин на педагогічну практику коливається від 0 до 50% сумарного освітнього часу. Такі самі показники характерні й для інших склад¬ників — загального та спеціального.
Дуже різниться організація управління й контролю си¬стеми педагогічної освіти різних країн: від автономії (Німеччина) до контролю державними національними службами (Агентство педагогічної освіти в АНГЛІЇ) та пря¬мих інструкцій уряду й міністра національної освіти (Франція).
Зв'язки навчальних закладів, які готують учителів, зі школами різні за ступенем інтенсивності. Якщо практич¬на підготовка вчителів початкової школи в усіх країнах постійно здійснюються в тісному контакті зі школами або безпосередньо на їх базі, то університетські програми традиційно характеризуються автономністю й відокремле¬ністю від школи.
Різноманітність педагогічної освіти в усіх її проявах множиться і зростає. Водночас, педагогічна освіта розви¬вається повніше, виявляючи свої закономірності та спільні тенденції. До найголовніших з них можна віднес¬ти: обумовленість розвитку педагогічної освіти істо¬ричним, політичним та соціальним контекстом; збере¬ження національних традицій і звичаїв у підготовці вчителя; вплив сучасних педагогічних ідей (інтеграція, професіоналізація, універсалізація). Доповнюючись но¬вими напрямами (якість, мобільність тощо), вони сприя¬ли розвитку явищ і тенденцій, спільних для національних систем педагогічної освіти в Західній Європі. Слід відзна¬чити, що більшість систем і моделей будуються на ста¬тичних концепціях педагогічної освіти. За влучним ви¬словленням Ф. Бухбергера, в їх основі лежить так звана рюкзачна філософія [2, с. 15], яка абсолютизує базову пе¬дагогічну підготовку, розглядаючи її як достатню для три¬валого професійного життя вчителя. Традиційні методо¬логічні орієнтири ігнорували проблему професійного розвитку вчителя.
Під впливом поширених в останнє десятиріччя ідей неперервної педагогічної освіти розвивається підхід до базової професійної підготовки як до відкритої ди¬намічної системи. Елементи такого підходу певною мірою було реалізовано в процесі реформ педагогічної освіти в середині 80-х — першій половині 90-х років. У ході реформування виявилась загальна тенденція роз¬витку національних систем професійної підготовки вчителів, яка проявилася в переході до вищої багато¬рівневої педагогічної освіти не тільки по лінії інституційних та організаційних засад (об'єднання під «да¬хом» вищої освіти всіх інституцій професійної підготовки вчителів, які перебувають на різних рівнях освітньої системи, а й у посиленій роботі з формуван¬ня науково обґрунтованого змісту педагогічної освіти на порозі XXI ст. |41.
На основі наукових розробок з відбору (конструюван¬ня) змісту навчання та адекватних цьому змісту методів професійної підготовки майбутніх учителів перманентне переглядаються навчальні плани та програми базової пе¬дагогічної освіти. Проте вчені одностайно вважають, що загальною для всіх західних країн перешкодою в цій ро¬боті є невизначеність мети та завдань професійної підго¬товки вчителів з урахуванням нових вимог до вчителя з боку суспільства, шкіл та учнів [4].
Термін базової професійної підготовки педагогів посту¬пово збільшується [2]. Мінімальна тривалість підготовки вчителя початкової школи на базі повної середньої освіти становить три роки, а вчителів загальних предметів для старшої середньої школи — не менше, ніж чотири роки.Критерії відбору на педагогічні професії стають більш виваженими й чіткими, а обов'язковою умовою для всту¬пу в педагогічні навчальні заклади в більшості країн є по¬вна середня освіта.
Важливою тенденцією в реорганізації педагогічної ос¬віти країн Західної Європи є створення на інституційному рівні спеціальних високорозвинутих структур для під¬готовки педагогічних кадрів сфери професійної та спеціальної освіти, причому нерідко використовується позитивний досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема України.
Таким чином, педагогічна освіта країн Західної Єв¬ропи функціонує розвивається як єдність загального та особливого. Інтегральними чинниками є: зумовленість історичним, політичним, соціально-економічним кон¬текстом в межах окремих країн і Європи в цілому; збе¬реження національних традицій і звичаїв фахової підго¬товки учителів; вплив сучасних концептуальних ідей (інтеграція, професіоналізація, універсалізація тощо).
Надзвичайна структурна різноманітність базової професійної підготовки, яка бере початок в традиційному для Європи дуалізмі систем педагогічної освіти (фактич¬не існування двох систем підготовки вчителів — для дошкільної ланки і початкової школи та для середньої школи), нині зумовили нові структурні модифікації, які забезпечують варіативність навчання (вибір різних освітніх і професійних програм, курсів), його гнучкість щодо соціальних змін.