ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЕВРОПИ: РІЗНОМАНІТНІСТЬ І СПІЛЬНІСТЬ

Для дослідження систем підготовки вчителів у країнах Західної Європи з точки зору їх різноманітності і спільності слід визначити інтеграційні чинники в розвит¬ку цього суспільного явища. На нашу думку, до них мож¬на віднести такі:

1. Національні системи та моделі педагогічної освіти розвиваються в певних історичних, політичних і соціаль¬них умовах;

2. Педагогічна освіта та її головні Інституції відобража¬ють культурно-національні традиції, погляди на роль учи¬теля, його статус, компетентність та професійні функції;

3. Розвиток і реформування педагогічної освіти в ос¬танні десятиріччя значною мірою визначаються сучасни¬ми міжнародними педагогічними ідеями (професіоналіза¬ція, інтеграція, універсалізація тощо).

Розгляньмо ці чинники детальніше.

Ф. Бухбергер [1] та Ф. Ванікотт [5] встановили, що різноманітність, яка є найхарактернішою рисою педа¬гогічної освіти в Західній Європі, зумовлюється історич¬ним часом, національними особливостями та соціальни¬ми умовами. Відмінності ж між системами й моделями поглиблюються в межах окремих країн. Наприклад, у Німеччині в кожній із 16 земель існує своя система та мо¬дель педагогічної освіти, а в Швейцарії функціонує більш як 150 таких систем і моделей.

За одностайною оцінкою західних учених, саме на¬звані чинники (історичний шлях, національні традиції, соціологічна ситуація), а не науково обґрунтовані аргу¬менти й рекомендації щодо раціональної системи пла¬нування та експертизи відіграють провідну роль у ство¬ренні й розвитку моделей і систем педагогічної освіти в країнах Західної Європи. Це спричинило виникнення багатьох проблем в ході педагогічних реформ 80-х — першої половини 90-х років. Зокрема, аналізуючи наслідки реформи у Великобританії, X. Джарх зазначає: «Система педагогічної освіти в Англії та Уельсі є пере¬важно продуктом історії, ніж результатом наукового підходу, хоча досягнуте за останні двадцять років зро¬било її виразнішою І послідовнішою» [З]. Так можна схарактеризувати освіту в усіх країнах Західної Європи.

В основу багатьох особливостей систем і моделей пе¬дагогічної освіти в країнах Західної Європи покладено національні традиції й стереотипи професійної підготов¬ки вчителя. Європейська традиція так званої типізованої підготовки вчителів, тобто автономної підготовки, для різних ланок шкільної та професійної освіти сягає своїм корінням у XIX ст. Відмінності між підготовкою вчителів початкової школи, молодшої й старшої середньої школи та професійно-технічної освіти зумовлені традиційним для Європи розривом між початковою школою для біль¬шості населення та середньою — для привілейованої менш ості -

На педагогічну освіту, зокрема на ЇЇ структурні мо¬дифікації досі впливають дві традиції в підготовці вчи¬телів. Насамперед, це традиції нормальних шкіл, або так званої семінаристської педагогічної освіти для вчителів початкової школи, де на концептуальному рівні увага акцентується на практичній професійній підготовці вчителя (навчальна практика, методика), а з педагогіч¬ною теорією й системою загальних і спеціальних знань слухачів ознайомлюють лише побіжно. Головною метою такої підготовки є оволодіння моделлю вчительського ремесла. На організаційному рівні ця традиція проявля¬ється в існуванні різних моделей вчительської підго¬товки як у межах окремих країн, так і в західноєвро¬пейському масштабі.

Традиція академічної підготовки вчителів середньої школи, нехтуючи педагогічною теорією, методикою й на¬вчальною практикою, натомість абсолютизує теоретичне наукове знання, вивчення академічних дисциплін. Мета підготовки вчителя зводиться до оволодіння ним науко¬вими знаннями, сучасними теоріями й поглядами на по¬стать учителя. Таку підготовку традиційно здійснюють університети.

Концептуальні ідеї Інтеграції, професіоналізації, уні¬версалізації тощо (педагогічні реформи 60-х та 80-х рр.), ставши головним напрямом у галузі освіти на європейсь¬кому континенті, реалізуються в оптимальному структуруванні та інтеграції знань у змісті підготовки вчителя, в різних теоретично обґрунтованих моделях і підходах. Об'єднуючим центром професіоналізації викладання є Європейська асоціація педагогічної освіти. Вона органі¬зовує й проводить загальноєвропейську дискусію з даної проблеми, вихідним положенням якої є невідповідність вимогам професії.

Нині розв'язання проблеми професіоналізації підго¬товки вчителя пов'язане з науковим обґрунтуванням і практичним удосконаленням змісту педагогічної освіти в напрямі більшої збалансованості її складників: загально¬го, спеціального й професійного (педагогічної теорії та практики). Першочергової розробки потребує база про¬фесійних знань учителя, яка має включати не тільки знання концепцій, технологій і володіння педагогічною технікою, а й уміння розвивати й оцінювати свою про¬фесійну діяльність[4].Проаналізуймо головні ознаки Інституційних та ор¬ганізаційних різноманітностей у європейській педа¬гогічній освіті, що проявляються в найбільш узагальнено¬му вигляді в існуванні різних категорій учителів (вихователів дошкільних навчальних закладів, учителів початкової школи, молодшої й старшої середньої школи, профтехосвіти, спеціальної освіти), різних типів про¬фесійної підготовки педагогічних кадрів та різних інсти¬туцій, де здійснюється базова професійна підготовка та перепідготовка вчителів.