ПІДГОТОВКА ДО УРОКУ ЧИТАННЯ

1. Портретна зарисовка героя твору.

2. Змалювання внутрішньої краси героя, його мрій, прагнень, переживань, вчинків.

3. Опис картин, сцен, пов'язаних з трагічною долею героя.

4. Авторське узагальнення теми.

Якщо проаналізувати ці компоненти твору, то в першому сила естетичного впливу породить у нас жаль і співчуття хлопчика Янка. А передаються ці почуття у творі через багатство епітетів, уміло підібраних автором: “Янко був худий і засмаглий, з великим роздутим животом і запа­лами щоками: майже біле волосся спадало йому па ясні, широко відкриті очі”. Часто Янко «від холоду і від голоду тихо плакав». Через вдалі порівняння: волосся Янко було «схоже па куделю», очі його «завжди дивилися на світ так, ніби вдивлялися в якусь незмірну далечінь». «Влітку він ходив у самій сорочці, підперезаний крайкою, та в солом'я­нім брилі, визираючи з-під обідраних крисів, ніби птах, задираючи голову вгору».Внаслідок сприймання краси другого компоненту ви­никають почуття радості за Янка, обдарованого від при­роди умінням слухати музику природи і розуміти її. Але разом з тим і глибоке співчуття до його марних благород­них поривань, бо його не розуміли і не підтримували його поривань інші. Радість породжують авторська інформа­ція і монолог самого Янка.— «Піде, бувало, в ліс пасти ху­добу або з кошиком по ягоди, то завжди повернеться без ягід і каже шепелявлячи:

— Матусю! Там щось у лісі так грало... Ой! Ой!». (3,50)

А співчуття — теж стисла авторська інформація і уточ­нення: Янко зробив собі скрипку з «трісок і кінського во­лосу», і хоч «вона бриніла тихо-тихо, зовсім так, як муха або комарик, Янко, проте, грав на ній з ранку до вечора, хоч діставав за те стільки штурханів, що врешті став схо­жим на побите зелене яблуко. Але така вже була його доля».

Естетичні якості третього компоненту породжують ра­дість від досягнення хлопчиком своєї мети, але разом з нею і великий жаль до нього і ненависть до ката, що так жор­стоко покарав дитину. Ці почуття передаються автором в описі психічного стану дитини, його внутрішньої боротьби, через уміло застосований художній засіб персоніфікації. - Ніч була ясна, ясна. В саду біля ставка заспівав соловей­ко, виводячи то тихіше, то голосніше: «Іди! Підійди! Візь­ми!» А сова поважно зробила коло над головою дитини й гукнула: «Янку, ні! Ні!» Але сова відлетіла, а соловейко залишився, і лопухи шелестіли чимраз голосніше: «Там нема нікого!» Скрипка засяяла знову.

Розкриття підтексту. Найвідповідальнішою ділянкою першого етапу роботи над текстом є розкриття підтексту, тобто внутрішнього змісту слова. Тільки глибоко усвідо­мивши зміст кожної фрази, кожного слова ми зможемо пра­вильно знайти всі засоби виразного читання: потрібну ін­тонацію, правильне застосування її елементів (логічних і психологічних пауз, логічних та емоційних функцій на­голосу, мелодики, темпу), а відтак і донести зміст твору до слухачів. Нехтувати роботою над конкретним змістом слова означає нехтувати двома важливими чинниками уроку читання: багатством словесної дії і можливостями навчання дітей виразно читати.

Визначення головної мети читання та аналізу тексту з дітьми. Після всебічного ознайомлення з твором, тобто після естетичної оцінки всіх його компонентів, всіх думок, картин, художніх деталей і визначення Ідейного спряму­вання твору, авторського і власного ставлення до зобра­жуваного, визначаємо головну мету читання та аналізу тексту з дітьми. «Головна мета завжди служить для нас найвірнішим і надійним помічником у здійсненні естетич­ного виховання,— пише Є. Язовицький,— бо завжди ви­ражає прагнення викликати в слухачів найблагородніші і найвеличніші почуття: любов до Батьківщини, повагу до праці, зневагу до лінощів і т. д.» Не розуміючи основного змісту твору і головної мети читання, спрямованої на її втілення, не можна виразно прочитати жодного рядка.

Головна мета читання повинна виходити з основних завдань твору, його виховного й освітнього значення. На цьому й завершається перший етап роботи над текстом.

ДРУГИЙ ЕТАП

Дійовий аналіз твору. Другий етап роботи над текстом не менш важливий, ніж перший, І випливає з нього. Це дійовий аналіз твору, особливий смисл якого, за словами Є. Язовицького, «полягає в тому, що він являє собою такий] метод роботи над авторським текстом, який, не руйнуючи, емоційного сприймання, сприяє розвиткові живого уявлення і художнього смаку учнів»1.