ПІДГОТОВКА ДО УРОКУ ЧИТАННЯ

На уроці, присвяченому опрацюванню художнього тво­ру, вчитель має дбати не тільки про пізнання дітьми на­вколишнього світу через аналіз тексту, а й про виховання глибоких і стійких почуттів, про високу культуру емоцій­ного, чуттєвого сприймання. За допомогою художнього твору учитель може мобілізувати на розв'язання цих зав­дань психіку дітей і водночас активізувати й розвивати їхній інтелект. Але вдається це лише за тієї умови, якщо він сам глибоко відчує силу художнього твору і зуміє використати її на уроці так, щоб емоційний заряд не минув дитячих сердець.

Звичайно, ця робота нелегка. Вона вимагає від учите­ля застосування відповідних знань теорії і практики ви­разного читання як найефективнішого засобу естетичного впливу, взагалі естетичного виховання через літературу. Успіх учителя залежить насамперед від обов'язкової і пра­вильної підготовки до кожного уроку, яка має включати в себе попередню роботу над твором (опра­цювання тексту відповідно до сприймань та аналізу його з дітьми), а також визначення загальної мети уроку, організацію й проведення його відповідно до сучас­них вимог радянської педагогіки.

Забезпечити правильність читання твору, а це значить і правильність сприймання його змісту дітьми, а потім і правильність аналізу, може тільки серйозний, непоспішний попередній аналіз тексту. Учитель заздалегідь пови­нен знати, як читатиме твір, як аналізуватиме його з діть­ми. У зв'язку з цим попередня робота над текстом поділяєть­ся на такі два етапи:

1. Визначення ідейно-виховної та художньо-естетичної цінності твору.

2. Окреслення завдань читця і аналізу твору з дітьми.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Відомості про автора. Вникання в контекст. Будь-який !художній твір відбиває естетично пережиті письменником картини життя, факти чи явища природи. Тому й підго­товку твору до читання й аналізу його з дітьми слід роз­починати з відомостей про автора: ознайомитись із світо­глядом, біографічними даними, з часом, на який припадає його життя і творчість, з його ставленням, відношенням до дійсності того часу тощо. Такі дані полегшують роботу читця над твором.

Художні твори, що входять до читанок для початкових класів, невеликі і на перший погляд можуть здатися та­кими легкими, що начебто немає потреби заздалегідь го­туватися до їх читання. Проте навіть найпростіший твір без попереднього опрацювання може викликати під час практичного вивчення на уроці труднощі, неузгодження, які зведуть нанівець усю роботу, спричинять неглибоке розуміння дітьми його суті, образів, художньої краси. Да­леко не завжди для читця стає зрозумілою авторська оцін­ка відображеної дійсності після першого, часом неуваж­ного прочитання тексту. А треба ще визначити ідейну суть і спрямованість, виховне й освітнє значення твору, а це означає: проаналізувати образи, осмислити й оцінити всі компоненти твору, визначити власне ставлення до змальо­ваних образів, явищ, подій.

Отже, слід не раз уважно прочитати твір, глибоко вникнути у зміст, причому розуміння тексту не зводити тільки до усвідомлення значень окремих слів чи висловів.

Ідейно-естетичне багатство твору залежить від того, наскільки письменник зумів наповнити кожен образ ваго­мим змістом, вкласти в нього певну силу емоційного заря­ду. Тим часом, образи, як відомо, створюються за допомо­гою слова. Тому, щоб з'ясувати ідейно-естетичну функцію слова, треба брати його не ізольовано, а в контексті, тобто в поєднанні, з іншими відповідно до загального зміс­ту фрази. Письменники часто для виявлення певної думки беруть слова чи словосполучення не в прямому, а в пере­носному значенні. Розглянемо для прикладу строфу з вір­ша М.Упеника «Заповіт Ілліча».

Крізь Шушенську люту завію,

крізь мури товстенні в'язниць

він бачив прийдешню Росію

в казковому сяйві зірниць.