Формування національної свідомості школярів через систему виховної роботи педагога-організатора

Як педагог-організатор я працюю в школі 6 років. За час роботи в школі згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з педагогічним колективом, з батьками, з сільським клубом, бібліотекою, залучаю молодь села до участі в масових заходах.

Я починаю працювати з дітьми з перших днів перебування їх у школі. Тому стараюся підійти до кожного індивідуально, познайомитися не тільки з учнем, але й батьками.

Вступ до школи – це переломний період у житті дитини: формуються нові стосунки з дорослими та однолітками. У молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватися громадянська спрямованість особистості, активно відбувається засвоєння моральних норм і правил поведінки. Характер у молодших школярів лише починає складатися. Тому прийшовши в школу дитина повинна багато почерпнути нового, цікавого, досі їй невідомого. Тому для наймолодших школярів я проводжу заходи, які сприяють розвитку пізнання нового світу. Найперше я знайомлю дітей із казкою. Без казки – живої і яскравої, яка засвоюється свідомістю і почуттям людини, неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови, як певної сходинки людського мислення і мовлення.

Під впливом почуттів і думок, викликаних казкою, вчу дітей образно і творчо мислити. Я пропоную маленьким школярам не тільки слухати казки, а й самостійно складати їх, малювати до них ілюстрації. В комплексі проводяться виставки дитячих малюнків, а підсумком є велике театралізоване дійство „На балу у казки”.

Велику роль у житті кожної дитини відіграє гра, тому я кожен день залучаю всіх дітей і молодшого, і середнього віку до рухливих, цікавих та народних пор.

Плануючи виховну роботу, я проводжу анкетування в кожному класі, де діти визначають теми і види виховних заходів.

Основною ланкою виховної роботи організатора є формування національної свідомості і самоосвіти, патріотичне виховання.

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості. Вихователь є джерелом, з якого дитина найбільше черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є нормальний шлях для формування національної свідомості. Вихователь дбає. Щоб дитина якнайчастіше стикалася з національними цінностями і щоб сам він не був байдужим до них. З національними цінностями дитина зустрічається в сім'ї та школі. У школі цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Я поширюю нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури. У школі зароджується нова традиція – підняття державного прапора, що розпочинає кожен навчальний день школяра. Підняття прапора відбувається під мелодію Українського Гімну, і кожен учень з трепетом, завмираючи, віддає честь національним символам.

Найбільш поширеним видом роботи є бесіди. Для учнів молодшого шкільного віку провела цикл виховних заходів „Із знання свого родоводу”, де діти готують розповіді про своїх матусю, тата, дідуся, бабусю, їх працю. Поряд з цим проведено ряд заходів: „Ми всі українці – наша рідна Україна”, „У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”, бесіди „Історичні місця України”, „Нашому роду нема переводу”. У молодшому шкільному віці у дітей формуємо уявлення про національні символи України – Герб, Прапор, Гімн України, початкове знання про громадянство України, Конституцію України, про правила поведінки в школі та в громадських місцях.

З цією метою я провела уроки-бесіди „Чому наш прапор жовто-блакитний?”, „Про що розповідає наш Герб?”, „Наша Батьківщина”, „Національні символи”, „В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” та інші.

З старшими школярами провела ряд диспутів, бесід за круглим столом по розділах Конституції України: „Конституція – основний закон України”, „Я – громадянин незалежної держави”, „Ми живемо за законами нашої держави”. На таких заходах в учнів виховується почуття патріотизму, національної гідності та любові до Батьківщини, адже патріотичне виховання – це основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи виховують справжнього націоналіста, навчають бути вірними своїй державі. Я звертаю увагу на те, що вихованець національної школи має вирости патріотом. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, її духовне ставлення.В своїй роботі знайомлю дітей і з народною символікою і проводжу бесіди та теми: „Хліб, як символ народного добра”, гру-вікторину „Народна мудрість про хліб”, де учні показують знання загадок, прислів’їв, та приказок про хліб, свято для молодших школярів „Хліб – усьому голова”.