Формування національної свідомості школярів через систему виховної роботи педагога-організатора

Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керування і мистецтво виховання.

(І.Кант)

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вихователям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Отже, постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. фактично прогресивні традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття.

Аби долати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни, у вихованні підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом – організатором. І всі вони потребують негайної відповіді втілення в життя. Провідною ідеєю нашого навчального закладу є творчий пошук пед.колективу, спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, патріотизму і національної гордості. Тому проблемним питанням нашої школи є „Виховання гуманності формування особистості учня, національної свідомості і громадської гідності”.

Отже, у своїй роботі педагога-організатора, Тетяна Іванівна визначила основну мету: „Виховання національної свідомості через систему виховної роботи педагога-організатора”.

Для вирішення мети педагог-організатор поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б:

віддано любила свій народ, свою Батьківщину;

з повагою ставилась до символів нашої держави;

знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;

добре володіла основами наук;

удосконалювала свої особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;

з любовю і повагою ставилась до батьків;

оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.

Працюючи 6 років у школі, вона ознайомилась з педагогічною спадщиною Григорія Ващенка, Василя Олександровича Сухомлинського, Софії Русової, М.Т.Стельмаховича.

Для реалізації своєї мети Тетяна Іванівна розробила програму виховання національної свідомості, де врахувала вікові особливості школярів, матеріали рідного краю та можливості сільської школи.

Принципами програми виховання є рух учнівської молоді „Моя земля – земля моїх батьків

Цей рух сприяє формуванню національної школи, вихованню національної самосвідомості, духовному збагаченню особистості. Основна мета руху полягає у вихованні учнівської молоді та традиціях, звичаях, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю, національної культури. А головним завданням руху є залучення кожного учнівського колективу до виконання його програми, тому кожен клас залучений до кожного з напрямків руху: