ДРАМАТИЗАЦІЯ КАЗКИ НАТАЛІ ЗАБІЛИ “ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ”

Через поле, через ліс,

Хтось, співаючи котився.

Хто це і кого зустрів?

Чим він кожному хвалився?

Поміркуйте, хто б хвалька

Зміг порятувати, і як далі у старих

Жив би він у хаті?

А тепер зліпіть будь ласка,

Колобка й усіх, хто в казці.

Народна казка, яку переповідає вихователь, стане цікавішою й зрозумілішою дітям завдяки музиці. Персонажі оживуть, набудуть нових рис, втілившись у чудові музичні образи, створені видатними українськими композиторами. Яскраві, доступні мелодії, близькі до фольклорних, органічно зливаються з текстом казки. На заняттях зі слухання музики педагог може виконувати її сам демонструючи ілюстрації, розігруючи сюжет за допомогою ляльок, театральних дійств, а може залучати до цього й інших дорослих або тих дітей. Які здатні відтворити музичні характеристики героїв.

Слухання та показ варто повторювати за бажанням малят, і згодом дівчата хлопчики залюбки використовуватимуть сюжет та музичні образи казки в іграх – драматизаціях або ж підготують і покажуть своїм молодшим друзям справжнісіньку виставу.

На основі практики я дійшла висновку, що розвиток мовлення у дітей тісно пов’язаний з розвитком їхніх рухів, в сонові яких важливе місце посідає сформованість дрібної моторики рук. Так, помічено, що малюки, які швидко повторюють за вихователем його рухи пальцями, добре й розмовляють.

І навпаки, якщо діти не розмовляють або розмовляють погано, то й пальці у них напружені, згинаються і розгинаються тільки всі разом або ж мляві й не виконують окремих рухів.

До мовних, чи математичних занять ретельно готуємось заздалегідь обмірковуємо необхідні рухи, заучуємо текст і виразно розповідаємо його.

Наприклад: забавлянка “Білка”

Їде білка своїм возом,

Каже: “Я підвезти можу

Лисичку-сестричку,

Горобчика, синичку,

Ведмедя товстоп’ятого,

Ще й зайчика вухатого.