Тепло отчого дому

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Прилинь додому в солов’їний день,

Хай зрозуміє тут твоя дитини:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла,Лиш від рідної хати,

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Вчитель: Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б...

У гніздечку у рідненькім пташинім

При батечку і при неньці весело дитині

Птах пташкам в тихім кутку гніздечко звиває,

Пухом стелить, пісеньку співає.

Рідний батько, рідна ненька хоч би й умлівали,

Ще б дитині хліб добули, зірку з неба зняли,

Хоч у вирію небо краще, сонечко тепліше

Пташка в рідний край вертає, бо тут їй миліше.

І ти, синку, погуяєш соколом в чужині

Аж побачиш, нема краю, як в рідній країні.

І ти, доню, найдеш долю між людьми і втіху