Трудове виховання школярів
Виховна цінність суспільне корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.
Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують нав¬чальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в кла¬сах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю до¬рослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготов¬лено меблі й навчальне обладнання, у них розвиваєть¬ся бережливе ставлення до створеного.
Роботу із самообслуговування учні мають виконува¬ти і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки обе¬рігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виро¬стають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати са¬мообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із са¬мообслуговування — чергування учнів у класі та в шко¬лі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загальношкільному колективі.
3.3. Організація праці.
Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому І моральному вихованню школярів.
Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.
Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні по¬винні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.
Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчаль¬ною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти пра¬ці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно по¬в'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практично¬му застосуванню і поглибленню знань, допомагала фор¬муванню в них високих моральних якостей, підвищу¬вала суспільну активність і сприяла підготовці до про¬дуктивної праці в різних галузях виробництва. А.Макаренко стверджував, що праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, — нейтральний процес.
Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі е її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть заці¬кавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, само¬стійність і відповідальність.
Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послі¬довність, усвідомити, якого виховного ефекту вони праг¬нуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконан¬ня і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати по¬чату справу, особливо у молодших класах.
Виховання любові до праці. Потребує підбору ці¬кавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до то¬го, що в житті нерідко доводиться виконувати й неці¬каву роботу.
Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них куль¬тури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструмен¬ту, матеріалів, готової продукції), ефективне викори¬стання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, есте¬тичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.
Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, то¬вариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля “Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря. До людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка”.