Виховання і освіта в ранніх цивілізаціях

6. Школа і педагогіка Стародавнього Риму

Минали століття за століттями, і Афінська держава почала втра¬чати свою могутність. Під тиском бурхливо зростаючої Римської ім¬перії Афіни занепали. В Римі успадкували деякі кращі традиції афі¬нян, але на зміну музичному вихованню прийшло виховання ораторів.Римська система виховання і освіти відповідала розвитку ра¬бовласницького ладу, вона склалась в VI—V ст. до н.е. Це був період швидкого розвитку рабовласництва і класового розшару¬вання населення (патриції — рабовласники, вільне привілейоване населення і плебеї — вершники, біднота). Соціально-класове роз¬шарування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання. Для бідного населення тут існували елемен¬тарні приватні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення — граматичні школи. Елементарні школи обслуговували деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого насе-

лення (плебеїв). Там вчили писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави. Багаті і знатні люди надавали перевагу на¬вчанню своїх синів грамоті в домашніх умовах.

В граматичних школах, також приватних і платних, навчалися діти знатних батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів навчалися тільки хлоп¬чики. Розвиток цих шкіл був спричинений необхідністю оволо¬дінням ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти ке¬рівні посади в державі.

Значно пізніше в Римі з'явилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним. В середині першого тисячоліт¬тя до нашої ери приватні граматичні й риторські школи були пе¬ретворені в державні.

Проголошення християнства державною релігією Римської імперії спричинило різку зміну змісту навчання і виховання дітей у школах. Християнство надало школі яскраво забарвленого релі¬гійного характеру, що знижувало рівень розумового виховання підростаючих поколінь.

Структурно-логічні схеми

ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ У ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

Афінська система

Мета виховання: різнобічний гармо¬нійний розвиток особистості

Форми та зміст. 0—7 р. — сімейне виховання; 7—13 р. — музична школа; школа гра¬матиста (навчання грамоті і лічбі); школа кіфариста (літературно-музи-чине виховання);

13—18 р. — гімназичні школи: пале¬стра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музи¬ка); 18—20 р. — ефебія.

Традиційні цінності полісного вихо¬вання: єдність, рівність перед зако¬ном, ідеал героїчного і безкорисно¬го служіння рідному місту.

Спартанська система

Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів.

Форми навчання і виховання: 0—7 р. — сімейне виховання; 7—18 р. агелли (військові загони); 18—20 р. — військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання: володін¬ня зброєю, розвиток сили і витрива¬лості; елементарне навчання читан¬ню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргумен¬товано і лаконічно; естетичне вихо¬вання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла.

Методи виховання: особистий при¬клад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне вихо¬вання.