ЕТНОПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ГУЦУЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
Ідеальний варіант гуцульської школи той, що базується на інтеграції народної педагогіки, етно¬педагогіки та педагогічної науки в цілому, передо¬вої практики навчання і виховання школярів.
Українська етнопедагогіка виступає як надзви¬чайно вагомий компонент українознавства, в то¬му числі й гуцульщинознавства, могутній фактор етнічної соціалізації особистості, формування національне) свідомих гуцулів-українців, всебічно розвинених, справедливих і чесних, сильних ду¬хом, тілом і розумом.
Національне виховання в гуцульській школі, базоване на українській етнопедагогіці, україно-гуцульщинознавстві, сприяє піднесенню національної самосвідомості учнів, формуванню сукупності уявлень про власну націю, її само¬бутність, історичний шлях, місце серед інших ет¬носів (націй). Саме воно, українське національне виховання, побудоване на україно-гуцульщинознавстві й здобутках вселюдської культури, репре¬зентує автентичне педагогічне обличчя гуцульсь¬кої школи, її успіх і славу, щасливе майбутнє.
Відродження і розвиток гуцульської школи немислимі без опори А підтримки з боку гуцульської родини. Таким чином, наше звернення до даної теми не випадкове. Належне висвіт¬лення її конче необхідне для розв'язання родинних проблем і завдань батьківської педагогіки, формування національної сис¬теми українського родинно-громадсько-шкільного виховання, наукового прогнозування перспектив зміцнення гуцульської сі¬м'ї й піднесення її ролі у вихованні дітей та молоді.
Під українською сім'єю (родиною) розуміємо "родове й свояцьке об'єднання українців, що складається з чоловіка, дружи¬ни, дітей та інших близьких родичів, які належать до українсь¬кої нації і мешкають разом. У нашому конкретному випадку йдеться про традиційну українську родину гуцулів — етнічної групи українців, які мешкають у гірських районах Івано-Фран¬ківської, Чернівецької та Рахівському районі Закарпатської об¬ластей.
Фундамент структури й побутової культури гуцульської ро¬дини — український, загальнонаціональний. Маючи визначаль¬ні етнокультурні риси, властиві всьому українському народові, гуцульська родина разом з тим наділена й певною регіональною своєрідністю, зумовленою особливостями історичної долі та при¬родних умов Гуцульщини, деякими відмінностями в господарстві, культур, побуті й мові корінних мешканців гуцульського краю.
Об'єктом нашого висвітлення є гуцульська родина традицій¬на, чиї типові ідеї, звичаї і норми склалися історично й переда¬ються з покоління в покоління. І до уваги беремо перш за все аспект родинно-педагогічний.
Традиційна гуцульська родина є етнорегіональним варіан¬том єдиної у своїй основі традиційної української родини. І коли Параска Крутяк із с. Космача Косівського району Івано-Франківської області висловлює своє любовне ставлення до рі¬дної гуцульської родини рядками складеної нею пісні-поезії "Ро¬дина", то такі чи подібні родинні почуття має не тільки гуцул, але й лемко, бойко, подоляк, покутянин, поліщук, тобто кожен українець:
Тато, мама, брат, Сестричка мила, Це є мої рідні, Моя родина. Вранці, ввечері, щодня Благаю Бога я, Щоб в щасті прожила Родина моя.
І справді, хіба не такі ж переживання, хоч передані іншими словами, щодо своєї родини виявляє, скажімо, українець-сло-ожанин рядками української народноі пісні "Віє вітер на до¬лину", записаній на Харківщині:
Нема ж цвіту білішого Над ті полуниці, Нема ж роду ріднішого, Як брат та сестриці. Нема ж цвіту білішого Над хрін та над редьку, Нема ж роду ріднішого Над отця, над неньку. Нема ж цвіту білішого !| '" Та над ожиноньку, Нема в світі вірнішого Та над дружиноньку.
А в пісні "Ой ходю-блудю та й по вулиці" подоляки (записано на Поділлі) кажуть:
Нема дерева ряснішого Ой та від дубочка, Нема роду ріднішого Та від батечка. Нема цвіту цвітнішого Ой та від маківки, Нема роду ріднішого. Та від матінки. Нема цвіту цвітнішого Понад полуниці, Нема роду ріднішого, Як брати й сестриці.
І таких чи подібних їм прикладів по всій Україні можна на¬вести дуже багато.Традиційна гуцульська родина є яскравою, чудовою, чарів¬ною квіткою єдиного суцвіття української родини, переконли¬вим свідченням розмаїтого родинотворчого феномена українсь¬кого народу, багатою окрасою не тільки українського націона¬льного, але й загальнослов'янського і загальнолюдського родинобудівництва.