Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості. Зарубіжна педагогіка про мету виховання

Загальної мети виховання досягають поетапно. У роботі з кожною віковою групою (молодший, середній і старший шкільний вік) ставлять конкретні виховні цілі залежно від її особливостей, рівня вихованості дітей, якостей, які тре¬ба сформувати відповідно до загальної мети виховання.

Зміст програми випливає з основних напрямів вихован¬ня всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання). Важливим аспек¬том у складанні та виконанні програми є визначення послі¬довних цілей, які випливають із конкретних завдань та змі¬сту виховання на всіх етапах шкільного навчання.

Цілі виховання можна класифікувати:

а) за часом їх досягнення: загальні (формування певної якості впродовж усього навчання), етапні (досягнення пев¬ного результату в коротшому періоді — початкові класи або навчальний рік), оперативні (постановка цілі конкрет¬ного виховного заходу чи сукупності виховних заходів, спрямованих на досягнення певного результату);

б) за змістом: постановка цілей щодо формування ок¬ремих якостей особистості (патріотизму, гуманізму, гро¬мадської активності та ін.). Цілі за змістом також реалі¬зуються поетапно. Наприклад, сумлінне ставлення до пра¬ці формується через усвідомлення її цінності в процесі ви¬конання певної роботи.Орієнтиром для школи у складанні програми вихован¬ня може бути «Орієнтовний зміст виховання в національ¬ній школі», рекомендований Міністерством освіти і науки України. Методичні рекомендації складаються з восьми розділів. Перший — виховання як чинник цілісного фор¬мування особистості. Другий — основні напрями вихован¬ня в національній школі (завдання, які необхідно виріши¬ти в процесі виховання учнів у національній школі та сім'ї). Третій—шостий — характеристики головних особ¬ливостей учнів різного віку, завдання їх виховання та орі¬єнтовні види діяльності й форми занять з учнями 1—3-х (4-х), 5—6-х, 7—9-х, 10—11-х класів. Сьомий — реко¬мендації, спрямовані на формування колективу учнів шко¬ли, на розвиток і вдосконалення учнівського самовряду¬вання, організацію змагання, широке розгортання суспіль¬не корисної діяльності. Восьмий розділ — основні умови підвищення ефективності спільної виховної діяльності школи, сім'ї та громадськості, особливості цієї роботи.

Ці рекомендації не є обов'язковими для вчителя чи класного керівника, вихователя, вони мають орієнтовний характер. Успішна робота з рекомендаціями значною мі¬рою залежить від того, наскільки педагог підготовлений до творчого використання практичних порад.

Програма виховання дає змогу уникнути набору випад¬кових виховних заходів у плануванні виховної роботи школи. Складаючи й реалізовуючи цю програму, слід ура¬ховувати таку систему компонентів духовного світу особи¬стості українця:

1) національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, поборника прав людини й державної незалежності, духовної спадщини народу;

2) національний характер і темперамент — одвічне правдошукання, гостинність і щедрість, лагідність, тала¬новитість, ніжність і глибокий ліризм, волелюбність і ду¬шевне багатство;

3) національний спосіб мислення — самобутність, зав¬дяки чому із століття в століття відтворюються і розвива¬ються самобутня українська культура і духовність;

4) народну мораль, етику — людяність, доброту, мило¬сердя, співпереживання як найвищі духовні надбання;

5) народну естетику — красу поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вишивати одяг, готувати смачну їжу;

6) народну правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності й милосердя;

7) національну філософію — самобутню систему ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини тощо;