Поняття педагогічної майстерності, педагогічного спілкування
Я не йду із спальні, доки всі не вкладуться.
В усіх подібних ситуаціях (а їх можна наводити ще і ще, бо це ознака системи роботи майстра) на перший план виходить ставлення до колоністів, до колеги як до суб'єктів педагогічної взаємодії. Мака¬ренко ініціює активність людини. Гуманістична спрямованість його про¬фесійних рішень виявляється в тому, що він вбачає у вихованцеві, у колезі особистість, суб'єкта, поважає його, і тому тактика його — допо¬могти особистості самій упоратися з ситуацією.
Прийняття рішення педагогом показано через зовнішні вияви у формі вчинків. Майстерність завжди розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній. Саме таке розуміння майстерності і прийняте в педагогіці. Дехто з науковців визначає майстерність як «найвищий рівень педагогічної діяльності... який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків». Натрапляємо й на такі визна¬чення майстерності: «високе мистецтво виховання і навчання»; «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва та особистих якостей учителя», «інтегрований показник ступеня готовності конкрет¬ної людини до виконання професійних обов'язків учителя і виховате¬ля».
Справді, зовні майстерність виявляється в успішному розв'язанні різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організованого нав¬чально-виховного процесу, та сутність її в тих якостях особистості вчи¬теля, які породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише вміннях, а й у тому сплаві властивостей особи¬стості, її позиції, які й дають педагогові змогу діяти продуктивно і творчо.
Що спонукало А. Макаренка реагувати саме так, обрати певну так¬тику, що дало йому можливість утриматися на міцних педагогічних лан¬цюгах? Саме риси його особистості.Хоча педагогічна майстерність виявляється в діяльності, проте вона не зводиться до неї. Не можна обмежити її лише високим рівнем роз¬витку спеціальних узагальнених умінь. Сутність майстерності — в осо¬бистості вчителя, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на підставі реалізації власної системи цінностей. Майстерність — вияв найвищої форми активності особистості вчителя у професійній діяль¬ності, активності, що ґрунтується на гуманізмі і розкривається в доціль¬ному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання.
Розглядатимемо педагогічну майстерність як вияв педагогом свого «Я» у професії, як самореалізацію особистості вчителя в педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток особистості учня.
За рахунок яких внутрішніх резервів, якого опертя в особистості, яких її властивостей досягають успіхів у вихованні?
Для того щоб здійснювати рефлексивне керівництво розвитком учнів, учитель має бути здатним керувати собою і через себе — всіма компо¬нентами педагогічної діяльності (мета, суб'єкт, об'єкт, засоби, резуль¬тат) на підставі зворотного зв'язку: усвідомлення мети діяльності і результатів її досягнення; бачення внутрішньої картини світу дітей і того, як вони сприймають дії педагога; вибір оптимальних засобів впливу і коригування педагогічної позиції на підставі аналізу результатів відпо¬відно до поставлених завдань. Спрямованість на дитину як прагнення співучасті у її розвитку дає змогу обрати мету і спонукає до пошуку способів її реалізації — педагогічних технологій і техніки. Усвідомлен¬ня мети й результату організованого процесу розвитку зумовлює по¬требу у знаннях, і тоді сплав гуманістичної спрямованості та професій¬ної компетентності стає міцною підвалиною для саморозвитку педагога, даючи можливість осмислювати суперечності між обраною програмою виховання і реальним процесом її здійснення. Саме це є внутрішнім стимулом самовиховання вчителя, прагненням набути необхідних умінь, поглибити знання.
Втрата вчителем здатності регулювати педагогічний процес призво¬дить до гальмування гармонійного розвитку його взаємодії з учнями, і тоді з'являється орієнтація лише на зовнішній контроль, а не на само¬контроль, що паралізує органічність у поведінці вчителя.
Отже, майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо пси¬хологічний механізм успішної діяльності). Коли ж ми прагнемо усві¬домити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійно¬го самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педаго¬гічної категорії так: педагогічна майстерність — це комплекс влас¬тивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.