Процес розвитку і формування особистості

Уперше своєрідну вікову періодизацію особистості за¬пропонував Платон (охоплює життєвий цикл розвитку лю¬дини від народження до смерті). У ній розкривається зміст виховання та діяльності особистості на кожному з вікових періодів.

Видатний чеський педагог Я.-А. Коменський розробив чітку для свого часу вікову періодизацію і систему шкіл. Він намітив чотири ступені в системі народної освіти (ди¬тинство, отроцтво, юність, змужнілість), кожний з яких був розрахований на шість років.

Нині у шкільній практиці утвердилася емпірична кла¬сифікація, пов'язана з розвитком школи і дошкільних за¬кладів.У педагогіці шкільний вік поділяють на: молодший (6—7 — 11—12 років); середній, або підлітковий (12—15 років); старший, або юнацький (15—18 років). Межі віко¬вих періодів відносно рухомі, тому що природний потен¬ціал дітей і виховний вплив на них різні. Кожній віковій групі властиві певні анатомо-фізіологічні, психічні та со¬ціальні ознаки, які називають віковими особливостями.

Молодший шкільний вік. Важливими показниками го¬товності дитини до навчання є навички до розумових зу¬силь, зосередженість у роботі, вміння слухати вчителя і виконувати його завдання. Пізнавальна діяльність відбу¬вається переважно в процесі навчання, пам'ять наочно-об¬разна, мислення розвивається від емоційно-образного до образно-логічного.

Підлітковий вік. Позначений бурхливим ростом і роз¬витком організму. Нові переживання вносить у життя під¬літка статеве дозрівання, хоча воно й не є визначальним. Сприймання перебуває у стадії становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність пам'яті. Для підлітка характерна розпорошеність інтересів. Значну роль у його житті відіграють різні форми спілкування, по¬силюється прагнення дружити. Підлітковий період потре¬бує певної диференціації в організації життя хлопців і дів¬чат. Наприкінці цього періоду перед учнями реально по¬стає завдання вибору професії.

Юнацький вік. Це період формування світогляду, са¬мосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, яко¬му сприяє пізнавальна діяльність. Пам'ять старшокласни¬ка стає зрілішою. Мислення здатне абстрагувати і узагаль¬нювати навчальний матеріал. Мовлення збагачується нау¬ковими термінами, увиразнюється і конкретизується. Вперше старшокласники переживають почуття кохання. В них формуються стійкі професійні інтереси. Прагнення до самовиховання стає рисою особистості.

Всередині кожної вікової групи існують значні відмін¬ності, що залежать від природних задатків, умов життя і виховання дитини, їх називають індивідуальними особли¬востями (темперамент, характер, здібності та ін.).

Темперамент — індивідуально-типологічна характеристика люди¬ни, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівнова¬женості перебігу ) і психічних процесів.

Темперамент залежить від світогляду, характеру, осві¬ти, виховання і позначається на всіх сторонах психічного життя й діяльності людини. Він зумовлений типом нервової системи. Сучасна психологія виділяє такі типи темперамен¬ту: 1) сильний, врівноважений, рухливий — сангвінік;

2) сильний, врівноважений, інертний — флегматик;

3) сильний, неврівроважений — холерик; 4) слабкий, галь¬мівний — меланхолік. Від урахування цих типологічних властивостей нервової системи школярів у навчальновиховному процесі залежать наслідки навчання і виховання.

Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільст¬ва, до праці, колективу, до самої себе.

Як і світогляд, характер є стрижнем особистості, ви¬значає її індивідуальність.

Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою ус¬пішного виконання певних видів діяльності.

До загальних здібностей, які виявляються в усіх видах людської діяльності, відносять загальні розумові здібності, пам'ять, увагу та ін. Спеціальні здібності відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух — для музиканта, творча уява — для конструктора та ін.). Для формування здібностей школярів потрібні від¬повідні умови.