Процес розвитку і формування особистості

Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспіль¬ства, з притаманними їй природними задатками, форму¬ється як особистість у системі суспільних відносин завдя¬ки цілеспрямованому вихованню.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі ри¬си загальнолюдського, суспільне значущого та Індивідуально непо¬вторного.

Індивідуальність — це цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність її психічного скла¬ду. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього тре¬ба стати особистістю.

Розвиток людини — процес становлення та формування п особи¬стості під впливом зовнішніх і внутрішнє, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямова¬не виховання та навчання.

Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, про¬стого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей науки і практичної діяльності. Його не слід роз¬глядати лише з кількісного боку. Розвиток полягає пере¬дусім в якісних змінах психічної діяльності, в переходах від її нижчих щаблів до вищих, у виникненні нових рис пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо, у формуванні нових якостей особистості.

Формування особистості — становлення людини як соціальної іс¬тоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Поняття «розвиток особистості» та «формування особи¬стості» дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Ви¬діляють три види розвитку і формування особистості: сти¬хійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування.

Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному, соціальному напрямах. Анатомо-фізіологічні зміни — збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи. Психічні зміни — передусім розумовий розвиток, форму¬вання психічних рис особистості. Набуття соціальних яко¬стей, необхідних для життя в суспільстві — соціальний розвиток особистості.

Розвиток особистості залежить від спадковості, середо¬вища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні і зовнішні суперечності: процеси збу¬дження і гальмування; в емоційній сфері — задоволення і незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку); між рівнем розвитку осо¬бистості й ідеалом: оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдоскона¬лення особистості; між потребами особистості та мораль¬ним обов'язком: щоб потреба не вийшла за межі суспіль¬них норм, вона «стримується» моральним обов'язком лю¬дини, сприяючи формуванню здорових матеріальних і ду¬ховних потреб особистості; між прагненням особистості та п можливостями: коли особистість прагне досягти певних результатів у навчанні, а рівень її пізнавальних можливо¬стей ще не достатній, для вирішення суперечності їй по¬трібно посилено працювати над собою.

У навчально-виховній діяльності педагогам слід врахо¬вувати, що розвиток особистості школяра має наслідуваль¬ний характер (на основі цієї закономірності розробляються теоретичні засади використання методу прикладу у вихо¬ванні), а людська особистість розвивається в діяльності (природні задатки людини реалізуються тільки в процесі її життєдіяльності, всебічному її розвитку сприяє залучен¬ня до різних видів діяльності), під впливом середовища (умови життя, насамперед близьке оточення, засоби ма¬сової Інформації, вулиця, шкільний колектив справляють відчутний вплив на розвиток особистості школяра). Цей розвиток відбувається як результат впливу на всі сторони людської психіки (на уроці, на виховному занятті повин¬ні бути задіяні й мислення, і увага, і пам'ять, і уява, й емоційно-почуттєва сфера). Нові риси особистості потребу¬ють нового ставлення до неї (врахування у вихованні не тільки вікових особливостей учнів, а й того, що дитина щодня збагачується знаннями, життєвим досвідом, сьогод¬ні є іншою, ніж була вчора).

Особливості фізіологічного та психічного розвитку пов'язані з анатомо-фізіологічним дозріванням організму (його органів, центральної нервової системи, залоз вну¬трішньої секреції). Увесь процес розвитку людини поділя¬ють на певні вікові періоди.

Вікова періодизація (класифікація) – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізни (періоди), що вимірюються роками.