Великий вітчизняний педагог К.Д.Ушинський

У розвитку своїх соціально-політичних поглядів Ушинський не став на революційно-демократичні позиції. Так, наприклад, у статті «Праця в її психічному і виховному значенні» він пока¬зав суперечності в тодішньому суспільстві (конкуренція в про¬мисловості, експлуатація людини людиною, перетворення робіт¬ників промисловості на придаток до машин), але через класову обмеженість свого світогляду не прийшов до висновку про необхідність класової боротьби, революційного перетворення суспіль¬ства. Засуджуючи залишки кріпосництва, Ушинський разом з тим не піднявся вище буржуазного демократизму, він вважав, що дальший розвиток Росії може відбуватися мирним шляхом, без революції. Ідеалістичні погляди особливо проявилися в перший період його життя в ставленні до релігії та в ідеалізації патріар¬хального селянства (християнську релігію він вважав основою мо¬ралі й виховання). Пізніше, особливо в останні роки свого життя, Ушинський, залишаючись релігійною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в світське життя і шкільні справи, він писав: «Усяка фактична наука — іншої науки ми й не знаємо — стоїть поза всякою релігією, бо спирається на факти, а не на вірування». У статті «Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл» (1870) він констатував той факт, що ідея церковної школи не знайшла підтримки в народі, що самі селяни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. Релігійність людей, на його думку, повинна проявлятися в їх гуманності, у взаємній повазі і дружбі.

Педагогічна наука і мистецтво виховання. Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та вихован¬ня— педагогіку — він розглядав у тісному взаємозв'язку з таки¬ми науками, як філософія, історія, психологія, анатомія і фізі¬ологія людини та ін., а також з педагогічною практикою. Педагогічна наука може розвиватись тільки тоді, вказував Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогіч¬ним досвідом.

Він вимагав єдності педагогічної теорії і практики, взаємного їх збагачення, оскільки в педагогічній справі немає нічого гір¬шого, як відрив школи від життя, теорії від практики і прак¬тики від теорії. Щоб правильно навчати і виховувати людей, треба знати історію людства та історію виховання (історію пе¬дагогіки), всебічно знати їх самих, їх природу, задатки і психіку. Тільки при додержанні таких умов педагогіка буде наукою, а вихователі оволодіють мистецтвом виховання. «Якщо педаго¬гіка,— писав Ушинський,— хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед знати її також у всіх відношеннях».

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогіку він розглядав у тісному зв'язку з психологією, часто підводив психо¬логічні основи у розв'язанні педагогічних проблем. Це мало осо¬бливо велике значення, оскільки за тих часів панували ідеї мета¬фізичної та емпіричної психології.

У розвитку педагогіки і психології велике значення мала праця Ушинського «Людина як предмет виховання», в якій до¬кладно розглянуто багато важливих питань: розвиток почуттів, сприймання, пам'яті, уваги, уявлення, мислення, емоцій, мови тощо. Виступаючи проти представників буржуазної психології 1 педагогіки (Гербарта, Бенеке та ін.), які однобічно, абстракт-

но, з метафізичних позицій трактували психіку людини, він, навпаки, психічне життя людини, зокрема дитини, розглядав у русі, в зв'язку з розвитком суспільства.Як педагог і психолог Ушинський великого значення надавав розвитку активності дітей у процесі навчання та виховання, вка¬зував на методи і способи психічного їх розвитку, правильний режим життя, виховання волі та інтересів, набування трудових навичок, умінь і звичок, подолання труднощів тощо. Високо оцінюючи значення трудового народу в історії суспільства, він вважав, що й виховання підростаючого покоління повинно від¬буватися в його інтересах з обов'язковим врахуванням специфіч¬них особливостей кожного народу. Тільки з сукупності практики і теорії виховання в різних народів може створитись загально¬людська педагогічна система виховання, як наука і мистецтво.

Ушинський зазначав, що всяка практична діяльність, спря¬мована на задоволення духовних потреб людини, є великим ми¬стецтвом, а педагогіка як наука є вищим мистецтвом, оскільки вона задовольняє найбільшу з потреб людини і людства в ці¬лому — їх прагнення до вдосконалення.

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що він розгля¬дав педагогіку як науку і мистецтво у зв'язку з досягненнями вітчизняної матеріалістичної філософії та інших наук про при¬роду людини, про фізичне, розумове і моральне її вдоскона¬лення.

Ідея народності виховання. Однією з найважливіших соці¬альних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народ¬ності виховання, яку він трактував досить широко. Термін «на¬родність» він розумів, як історію'того чи іншого народу, його історичний розвиток, географічні й природні умови, в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів. Спільною особливістю всіх народів Ушин¬ський вважав виховання людей. У статті «Про народність у су¬спільному вихованні» він дав високу оцінку всім народам Ро¬сії, народність вважав основою виховання підростаючого поко¬ління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу.