Великий вітчизняний педагог К.Д.Ушинський

Життя і педагогічна діяльність. Великий вітчизняний педагог, один з основоположників педагогічної науки і народної школи в Росії Костянтин Дмитрович Ушинський (1824—1870) народився в м. Тулі. Його батько багато років перебував на військовій службі, брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багато¬річну службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави, Олонця, Вологди, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверсько-му Чернігівської губернії. Мати його була родичкою Капністів. Дитячі роки Ушинський провів у м. Новгороді-Сіверському, де вчився в гімназії, потім за¬кінчив юридичний факультет Московського університету і був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. У 1846 році він був призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського юридичного ліцею, звідки був звільнений як «неблагоиадійний» і довгий час не міг знайти роботи. У ,1849—1854 pp. він працював дрібним службовцем у Мі¬ністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні матеріаль¬но, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період співробітництво в журналах «Современник», «Библиотека для чтения», в яких він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.

У 1854 році Ушинський дістав посаду викладача російської мови та ін¬спектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де широко проявились його організаторські й педагогічні здібності.

У 1857—1858 pp. в «Журнале для воспитания» Ушинський опублікував статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні» (1858), «Шкільна реформа в Північній Америці» та ін. У 1859 році його було призначено інспектором класів Смоль¬ного інституту шляхетних дівчат, де він працював до 1862 року, будучи вод¬ночас і редактором «Журнала Министерства народного просвещения», в якому в 1860—1862 pp. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному зна¬ченні» (1860), «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне сло¬во» (1861), «Проект учительської семіна¬рії». У Смольному інституті він нама¬гався ліквідувати занадто суворий ре¬жим для вихованців та поліпшити їх навчання й виховання.

Разом з Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські пе¬дагоги В. І. Водовозов, Д. Д. Семенов, Л. М. Модзалевський, М. I. Семевський та ін. У 1862 році Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному ін¬ституті: начальниця інституту і законо¬вчитель звинуватили його в «політичній неблагонадійності». Несправедливе став¬лення з боку начальства підірвало й без того поганий стан його здоров'я. Він тяжко захворів, але їхати лікуватися за кордон в нього не було коштів. Побою¬ючись громадського осуду за погане ставлення до Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, а на¬справді це «відрядження» було замас¬кованим політичним засланням. За кордоном Ушинський зустрівся і подружився з М. І. Пироговим, який давав йому поради в лікуванні. Там він пробув п'ять років.. Лікуючись, багато працював, вивчав досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджував стан початкового на¬вчання, написав свої педагогічні твори: «Педагогічна подорож до Швейцарії» (1862), «Рідне слово», два томи книги «Людина як предмет виховання» та ін. Перебуваючи за кордоном, Ушинський дуже сумував за Росією, він писав: «Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два мої зв'язки з Росією порву¬ться і залишусь я десь у Женеві, як острівець, що загубився серед океану».

У 1867 році Ушинський повернувся в Росію, але був вже зовсім хворий. Проте навіть і в такому стані він багато працював: закінчував деякі свої твори, збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав їм поради. Він збирався працювати професором педагогіки Новоросійського (Одеського) університету, куди його запрошували, але ця мрія не здійснилася. Помер К- Д. Ушинський у 1870 році в С5десі, де він тяжко захворів по дорозі в Крим на лікування. Поховано його в Києві на території Видубицького монастиря.

Тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні зроблено багато для того, щоб увічнити пам'ять великого вітчизняного пе¬дагога: широко відзначаються його ювілеї, видано великим тиражем його тво¬ри в одинадцяти томах, його ім'я присвоєно Ярославському і Одеському педа¬гогічним інститутам, встановлено студентські стипендії його імені, кращих представників народної освіти і педагогічної науки нагороджують медаллю К.Д.Ушинcького.У розвитку свого світогляду Ушинськиї пройшов складний шлях: він був добре обізнаний з різними філософськими систе¬мами, сприймав їх критично, намагався створити свою точку зору, але так і залишився на шляху від ідеалізму до матеріа¬лізму, хоч у багатьох питаннях дуже близько підходив до мате¬ріалістичних позицій, виступав на захист матеріалістичної філо¬софії. У питаннях розвитку природознавства він стояв на пози¬ціях дарвінізму, в теорії пізнання і психології додержувався фізіологічних основ, у питаннях соціології вважав, що розум є рушійною силою суспільного розвитку.

Виходячи з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Ушин¬ський твердив, що єдиним критерієм для речі є сама річ, а не наше поняття про неї. У багатьох своїх творах він виступав про¬ти ідеалістичних основ педагогіки і психології Канта, Гегеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до вульгарного мате¬ріалізму Фогта, Молешотта, Бюхнера. Він визнавав матерію, як таку, що існує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових шляхів розвитку філософії, покладаючи великі надії на розвиток науки і техніки, він писав: «Сила людини — її парові машини, швид¬кість її — паровози і пароплави, а крила вже ростуть у людини і розгорнуться тоді, коли вона навчиться вільно керувати аеро¬статом».