Харчові добавки
Інтенсивний підсолоджувач аспартам у комбінації з рафінованими вуглеводами впливає на поведінку та настрій людей і тварин. Появу нейротоксичності у аспартаму зв'язують з присутністю в його складі амінокислоти фенілаланіну. Після одноразового вживання цього підсолоджувача спостерігали тимчасове порушення спектру амінокислот в крові, що може впливати на обмін білка в клітинах головного мозку. Виходячи з наведеного, аспартам не рекомендується вживати хворим на фенілкетонурію. В разі перорального надходження аспартам викликає підвищену стомлюваність, депресію, порушення зору. При його метаболічному перетворенні виникає накопичення фенілаланіну в тканинах мозку, що, в свою чергу, приводить до порушення синтезу катехоламінів. Крім того, в ході метаболізму аспартаму в крові накопичується метанол. Останнім часом з'явились дані про можливу канцерогенну дію цього підсолоджувача.
Алергенність та псевдоалергенність харчових добавок. Алергенність та псевдоалергенність — один із проявів токсичності харчових добавок. Як відомо, переважна більшість харчових алергенів — це речовини білкової природи. Часто замість терміну "алергенність" вживають поняття "підвищена чутливість" або "псевдоалергія", оскільки харчові алергічні реакції мають інший порівняно з істинною алергією механізм виникнення. Показано, що використання консервантів бензоатів, азобарвників, окремих синтетичних барвників — амаранту, індигокарміну, тартразину, пунцового індиготину, діамантового чорного підвищує чутливість організму, приводить до появи анафілактичної реакції та до виникнення псевдоалергії [38]. Гіперчутливість шкіри та анафілактична реакція зареєстрована при введенні в організм такого мікробного полісахариду як бактеріальний декстрин [37].
Псевдоалергію викликають антиоксиданти БОА (Е 320) та БОТ (Е 321).
В окремих випадках так звана непереносимість харчових добавок зумовлена нестачею або відсутністю у окремих людей деяких важливих ферментів і неможливістю в цих випадках засвоювати окремі компоненти їжі, наприклад цукор при цукровому діабеті або амінокислоту фенілаланін при фенілкетонурії.
Генотоксичність харчових добавок. Найжахливіший наслідок забруднення біосфери і навколишнього середовища полягає в генетичних наслідках. Харчові добавки можуть бути одним з тих факторів, які негативно впливають на генетичний апарат людини. У 80-х роках ХХ ст. була доведена генотоксичність сахарину японськими та американськими дослідниками. Дані про токсичність харчових добавок узагальнені в таблиці 2.
Виходячи з наведених фактів, використання харчових добавок повинно суворо контролюватися. Оскільки контроль за великою кількістю харчових добавок з багатьох причин утруднений, то потрібно обмежити їх перелік, який використовують в харчовій промисловості, залишивши тільки ті, які вкрай необхідні, скажімо, для прискорення чи покращення технологічного процесу і використання яких на даному етапі розвитку науки є абсолютно нешкідливим для організму людей, навіть поза межами ДДД.Підрахунки, виконані в середині 90-х років ХХ ст. [10], показали, що з безалкогольними напоями окремі верстви населення, зокрема діти шкільного віку, можуть одержувати більше, ніж ДДД, такі консерванти як сорбінова кислота (замість 4 мг/кг 8 і навіть 13 мг/кг), вживання сірчистого ангідриду досягає 0,5—0,6 мг/кг (ДДД 0,7 мг/кг), а бензоата натрію в кількостях, близьких до ДДД, що створює певну небезпеку для окремих категорій населення. Додавання нітритів до ковбасних виробів приводило до надлишкового їх вживання (0,5—0,8 мг/кг замість ДДД 0,4 мг/кг). Подібна ситуація виникла з використанням фосфатів. В 1992 р. населення України споживало 800—1900 мг фосфатів з ковбасами і сирами, що порушувало співвідношення між кальцієм і фосфором у бік збільшення фосфору в добовому раціоні (таблиця 3). Фактичний вміст синтетичних барвників у вітчизняних харчових продуктах коливається в широких межах (від 0,2 до 427 мг/л(кг)) [38]. Так, вміст тартразину (норма 200 мг/кг) в драже досягав 299,2 мг/кг, тістечках — 258,7, вафлях — 215; хінолінового жовтого (норма 200 мг/кг) в цукерках желатинових з кольоровим покриттям на основі алюмінієвого лаку — 427 мг/кг. Значне перевищення ГДР жовтого барвника "сонячний захід" і понсо 4R (норма 50 мг/кг) виявлено в карамелі льодяниковій — відповідно 269,9 та 258,9 мг/кг. Максимальний вміст кармазину в льодяниковій карамелі перевищує ГДР у 2 рази. Розрахувавши максимально можливі рівні надходження барвників з харчовими продуктами в організм людини, автори встановили, що вміст понсо 4R та кармазину в харчових раціонах перевищує ДДД, рекомендовані ВООЗ для дітей та дорослих, а жовтого "сонячний захід" та еритрозину — для дітей. Наведена інформація про токсичні властивості барвників вимагає внесення корективів у законодавство України, зменшення їхніх ГДР у харчових продуктах та ДДД. Зроблено висновок про неможливість надмірного вживання ароматичних есенцій та синтетичних барвників з кондитерськими виробами. Перевищення ДДД окремих харчових добавок свідчить про необхідність перегляду ГДР щодо їхнього використання в меншій концентрації. Особливо це стосується п'яти категорій харчових добавок: консервантів, нітритів, фосфатів, барвників та ароматизаторів. Постійне нарощування виробництва харчових добавок та поширення їх використання населенням, їхня токсичність, негативний вплив на обмін речовин, наявність віддалених ефектів свідчать про необхідність зменшення їх використання. Вагомими аргументами є такі міркування: