Звіт про проходження переддипломної практики в ВАТ "Коломийська друкарня ім. Шухевича"

його обчислюють як частку від ділення найменшого з двох показників руху працівників на середньоспискову чисельність.

Коефіцієнт плинності -це відношення працівників, звільнених за власним бажанням, з боку адміністрації, ... до середньоспискової чисельності.Для визначення відносного забезпечення працівниками враховують виконання плану за обсягом виробництва продукції. Для цього планову чисельність робітників перераховують на процент виконання плану за обсягом випуску продукції , а потім фактичну кількість порівнюють з перерахованим планом.

Метою аналізу використання робочого часу є виявлення втрат на виконання плану випуску та реалізації продукції. Для встановлення втрат робочого часу слід детально вивчити календарний, табельний, фактично відпрацьований фонди часу. Ці дані містяться в балансі робочого часу, який складають в людиноднях або людиногодинах. Узагальненим показником використання робочого часу є середня кількість людиногодин відпрацьованих всіма працівниками за звітний період до загальної кількості людиноднів відсутніх робітників за цей же період. Дані балансу робочого часу дають змогу визначити відхилення від плану за окремими видами невиходів на роботу, а також розкрити незаплановані невиходи. Деталізуючи втрати робочого часу за видами можна визначити вплив кожного виду на обсяг товарної продукції.

Показник тривалості робочої зміни характеризує повноту використання робочого часу протягом зміни.

Порівнюючи фактичну тривалість робочої зміни з плановою, обчислюють втрати робочого часу за день в середньому на одного працівника.

Виконання завдань щодо продуктивності праці пов'язане з виконанням норм на основі досвіду і статистичних даних. Для розробки технічних норм за основу беруть: час, необхідний для виготовлення виробу при найбільш раціональних організаційно-технічних умовах. Таким чином на ріст продуктивності праці мають вплив такі фактори:

1. Співвідношення між середньо-списковою чисельністю всього персоналу і робітниками.

2. Використання часу по кількості відпрацьованих днів, годин.

3. Скорочення ручної праці.

4. Зниження внутрішніх простоїв.

5. Плинність кадрів.

6. Кваліфікація робітників.

7. Зміна в асортименті.

8. Краще використання механізмів і обладнання.

1.4. Аналіз собівартості продукції.

Собівартість товарної продукції — це виражена в грошовій формі сукупність витрат виробництва та реалізації.

Аналіз собівартості продукції охоплює такі питання:

1. Виконання плану собівартості товарної продукції в цілому за узагальненими показниками;

2. Причини відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за різними видами і групами продукції;

3. Резерви зниження собівартості продукції та розробка конкретних засобів