Наукознавство

Усвідомлення цього в методології науки загострило питання про те, як же емпіричне знання може бути критерієм істинності теорії?

Справа в тім, що незважаючи на теоретичну навантаженість, емпіричний рівень є більш стійким, більш міцним, чим теоретичний. Це відбувається тому, що емпіричний рівень знання занурюється в такі теоретичні представлення, що є непроблематизованим. Емпірією перевіряється більш високий рівень теоретичних побудов, чим той, що міститься в ній самої. Якби було інакше, то виходило би логічне коло, і тоді емпірія нічого не перевіряла б у теорії. Оскільки емпірією перевіряються теорії іншого рівня, остільки експеримент виступає як критерій істинності теорії.

При аналізі структури наукового знання важливо з'ясувати, які теорії входять до складу сучасної науки. А саме, чи входять до складу, наприклад, сучасної фізики такі теорії, що генетично зв'язані із сучасними концепціями, але створені в минулому? Так, механічні явища зараз описуються на базі квантової механіки. Чи входить у структуру сучасного фізичного знання класична механіка? Такі питання дуже важливі при аналізі концепцій сучасного природознавства.

Відповісти на них можна виходячи з представлень про те, що наукова теорія дає нам визначений зріз дійсності, але жодна система абстракції не може охопити всього багатства дійсності. Різні системи абстракції розсікають дійсність у різних площинах. Це відноситься і до теорій, що генетично зв'язані із сучасними концепціями, але створені в минулому. Їхньої системи абстракцій певним чином співвідносяться один з одним, але не перекривають один одного. Так, на думку В.Гейзенберга, у сучасній фізиці існує принаймні чотири фундаментальних замкнутих несуперечливих теорії: класична механіка, термодинаміка, електродинаміка, квантова механіка.В історії науки спостерігається тенденція звести все природничонаукове знання до єдиної теорії, редукувати до невеликого числа вихідних фундаментальних принципів. У сучасній методології науки усвідомлена принципова нереалізовуваність такого зведення. Вона зв'язана з тим, що будь-яка наукова теорія принципово обмежена у своєму інтенсивному й екстенсивному розвитку. Наукова теорія - це система визначених абстракцій, за допомогою яких розкривається субординація істотних і несуттєвих у визначеному відношенні властивостей дійсності. У науці обов'язково повинні міститися різні системи абстракцій, що не тільки нередуційовані одні до других, але розсікають дійсність у різних площинах. Це відноситься і до всього природознавства, і до окремих наук - фізиці, хімії, біології і т.д. - які нередуційовані до однієї теорії. Одна теорія не може охопити все різноманіття способів пізнання, стилів мислення, що існують у сучасній науці.

2. Соціальні функції науки. Закономірності розвитку сучасної науки

У методології науки виділяються такі функції науки, як опис, пояснення, передбачення, розуміння.

При усьому властивому Конту емпіризмі він не схильний був зводити науку до зборів одиничних фактів. Передбачення він вважав основною функцією науки.

О.Конт писало: "Щире позитивне мислення полягає переважно в здатності знати, щоб передбачати, вивчати те, що є, і звідси укладати про те, що повинно відбутися відповідно до загального положення про незмінність природних законів".

Е.Мах єдиною функцією науки оголосив опис.

Він відзначав: " чиДає опис усе, що може вимагати науковий дослідник? Я думаю, що так!" Пояснення і передбачення Мах по суті зводив до опису. Теорії з його погляду - це як би спресована емпірія.

Е.Мах писала: "Швидкість, з яким розширюються наші пізнання завдяки теорії, віддає їй деяка кількісна перевага перед простим спостереженням, тоді як якісно немає між ними ніякої істотної різниці ні у відношенні походження, ні у відношенні кінцевого результату".

Атомно-молекулярну теорію Мах назвав "міфологією природи". Аналогічну позицію займав і відомий хімік В.Оствальд. З цього приводу А.Ейнштейн писав: "Упередження цих учених проти атомної теорії можна, безсумнівно, віднести за рахунок їх позитивістської філософської установки. Це - цікавий приклад того, як філософські упередження заважають правильної інтерпретації фактів навіть ученим зі сміливим мисленням і тонкою інтуїцією. Забобон, що зберігся дотепер, полягає в переконанні, начебто факти самі по собі, без вільної теоретичної побудови, можуть і повинні привести до наукового пізнання".