Наукознавство

У ході побудови теорії вчені застосовують різні способи теоретичного мислення. Так, ще Галилей став широко застосовувати уявні експерименти в ході побудови теорії. У ході уявного експерименту теоретик як би програє можливі варіанти поводження розроблених їм ідеалізованих об'єктів. Математичний експеримент - це сучасний різновид уявного експерименту, при якому можливі наслідки варіювання умов у математичній моделі прораховуються на комп'ютерах.

При характеристиці наукової діяльності важливо відзначити, що в її ході вчені часом звертаються до філософії.

Велике значення для вчених, особливо для теоретиків, має філософське осмислення сформованих пізнавальних традицій, розгляд досліджуваної реальності в контексті картини світу.

Звертання до філософії особливо актуально в переломні етапи розвитку науки. Великі наукові досягнення завжди були зв'язані з висуванням філософських узагальнень. Філософія сприяє ефективному опису, поясненню, а також розумінню реальності досліджуваною наукою.Важливі особливості наукового знання відбиває поняття "стиль наукового мислення". М. Борн писав так: "... Я думаю, що існують якісь загальні тенденції думки, що змінюються дуже повільно й утворять визначені філософські періоди з характерними для них ідеями у всіх областях людської діяльності, у тому числі й у науці. Паулі в недавньому листі до мене ужив вираження "стилі": стилі мислення - стилі не тільки в мистецтві, але й у науці. Приймаючи цей термін, я затверджую, що стилі бувають і у фізичної теорії, і саме ця обставина додає свого роду стійкість її принципам".

Відомий хімік і філософ М.Полані показав наприкінці 50-х років нашого століття, що передумови, на які вчений спирається у своїй роботі, неможливо цілком вербалізувати, тобто виразити в мові. Полані писав: "Ту велику кількість навчального часуу, що студенти-хіміки, біологи і медики присвячують практичним заняттям, свідчить про важливу роль, що у цих дисциплінах грає передача практичних знань і умінь від учителя до учня. Зі сказаного можна зробити висновок, що в самому центрі науки існують області практичного знання, що через формулювання передати неможливо".

Знання такого типу Полані назвав неявними. Ці знання передаються не у виді текстів, а шляхом безпосередньої демонстрації зразків.

Термін "менталітет" застосовується для позначення тих шарів духовної культури, що не виражені у виді явних знань, але проте істотно визначають обличчя тієї чи іншої чи епохи народу. Але і будь-яка наука має свій менталітет, що відрізняє її від інших областей наукового знання, але тісно зв'язаний з менталітетом епохи.

Говорячи про засоби наукового пізнання, необхідно відзначити, що найважливішим з них є мова науки.

Галілей стверджував, що книга Природи написана мовою математики. Розвиток фізики цілком підтверджує ці слова Галилея. В інших науках процес математизації йде дуже активно. Математика входить у тканину теоретичних побудов у всіх науках.

Хід наукового пізнання істотно залежить від розвитку використовуваних наукою засобів. Використання підзорної труби Галилеем, а потім - створення телескопів, радіотелескопів багато в чому визначило розвиток астрономії. Застосування мікроскопів, особливо електронних, зіграло величезну роль у розвитку біології. Без таких засобів пізнання, як синхрофазотрони, неможливий розвиток сучасної фізики елементарних часток. Застосування комп'ютера революціонізує розвиток науки.

Методи і засоби, використовувані в різних науках, не однакові.

Розходження методів і засобів, застосовуваних у різних науках, визначаються і специфікою предметних областей, і рівнем розвитку науки. Однак у цілому відбувається постійне взаємопроникнення методів і засобів різних наук. Апарат математики застосовується усе ширше. По вираженню Ю.Вінера, "неймовірна ефективність математики" робить її важливим засобом пізнання у всіх науках. Однак навряд чи випливає в майбутньому очікувати універсалізації методів і засобів, використовуваних у різних науках.

Методи, розвиті в одній науковій області, можуть ефективно застосовуватися в зовсім іншій області.

Одне з джерел новацій у науці - це перенос методів і підходів з однієї наукової області в іншу. Наприклад, от що написав академік В.І.Вернадський про Л.Пастера, маючи у виді його роботи з проблеми самозародження: "Пастер... виступав як хімік, що володів експериментальним методом, що ввійшов у нову для нього область знання з новими методами і прийомами роботи, що побачив у ній те, чого не бачили в ній раніше її натуралісти-спостерігачі, що вивчали,".