Методика проектування і виготовлення комплекту доріжки і серветок у техніці вишиванням хрестиком

7.Для прання і крохмалення – 40 хв.

8.Для прасування – 30 хв.

9.Загальна кількість часу на виготовлення виробу 11410 хв.

Висновки

Вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва.

Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного побутового та обрядового призначення як у сільському так і в міському середовищах. Їх розвиток ґрунтується на спільній основі мистецької культури трьох братніх східнослов’янських народів у процесах взаємовпливів та взаємозв’язків з мистецтвом інших сусідніх народів. На Україні вишивка розвивалась, як і в інших народів, у двох основних формах: як домашнє заняття, тобто вишивання виробів для себе і вишивання виробів на замовлення, на продаж. Ці дві форми існували паралельно переплітаючись і взаємозбагачуючись. Вишивка не піддається довгому зберіганню. Але вишивальниці перефрезовували узори, створюючи співзвучні своєму часові складні орнаментальні композиції, в яких виявляються пошарування тем образів і сюжетів різного історичного походження.

У розмаїтті художньо-технічних прийомів вишивання важливе значення має специфіка матеріалів, їх еволюція в історичному аспекті. За призначенням матеріали для вишивання поділяють два види.

Перший¬ – матеріал як основа для вишивання. Це вовняні, лляні, полотняні, ручно-ткані тканини, полотно, якого відомо 20 видів, сукно і тканини фабричного виготовлення.

Другий вид – матеріал яким вишивають. Це нитки, ручкопряделі лляні, конопляні, вовняні: нитки фабричного виготовлення: волічка, гарус, металеві, золоті і срібні нитки, корали, бісер, металеві пластинки – “Лелітки”, “ґудзики”, сап’янові стрічки та ін.

Українська народна вишивка славиться багатством, тонкістю технічного виконання, значною мірою залежить характер трактування орнаментальних мотивів вишивки. В розробці орнаменту вишивальниці досягли надзвичайної різноманітності, ідучи від окремих простих елементів до найскладніших геометричних мотивів, комплексів. За змістом та орнаментальні мотиви вишивок в основному поділяють на: геометричні, рослинні та інші.

Рослинний орнамент характеризується розмаїттям забарвлення квітів, листочків, квіткових галузок.

Вишивка – цінне історико-художнє джерело, яке дає можливість глибше усвідомити специфіки матеріальної і духовної культури українського народу.Сьогодні вишивка розглядається як важлива духовна цінність, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікаційну. Це показовий вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і стверджує подальший розвиток орнаментальної, графічної, живописної культури народу.

Додаток В

а). Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушнички, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

б). Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.