Методика проектування і виготовлення комплекту доріжки і серветок у техніці вишиванням хрестиком

Історією визначена особлива роль вишивки в духовному житті людини, створення естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. Вишиті одяг, сорочки, скатертині, завіси тощо, які організовують інтер’єр житлових і ритуальних споруд, супроводжуються свята, обряди, несуть в собі не тільки матеріально-практичну, а й духовно-естетичну функції. З давніх-давен і до сьогодні вишивка виступає як естетично-емоційне, духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя.

На рубежі XVI – XVII ст. починається могутня хвиля відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому й числі вишивання.

Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Готуючись вийти заміж кожна дівчина, як правило, повинна мати багато різних вишивок.У XVIIІ – ХІХ ст. майже в усіх поміщицьких господарствах при монастирях існували майстерні художньої вишивки, вироби яких не лише використовувалися для власних потреб, а й частково йшли на продаж.

З другої половини ХІХ ст. мистецтво вишивання поступово виходить за межі хатнього ремесла і подекуди набирає форми кустарного промислу. Виникають перші кооперативні об’єднання вмивальниць.

У 40-50 роках ініціатива в мистецькому вишиванні переходить до художників. Значного поширення набуває вишитий портрет відомих поетів і героїв.

Сьогодні на Україні діє багато художньо-виробничих майстерень, які об’єднують працю майстрів, спрямовують її організовують навчання молоді. Найвідоміші є майстерні в селах: Рештимівка, що на Полтавщині, Дігтярі, на Чернігівщині, Кути, в Івано-Франківщині, а також у містах: Києві, Львові, Вінниці, Косові... Центри народної вишивки є зосередженням високої майстерності і художнього смаку.

Основою творчого життя підприємств народних художніх промислів України є безперервний розвиток народних художніх традицій, в яких таїться оптимістична сила і енергія художньої творчості. “Народна художня традиція, як і мова народу є сам народ з його історією”.

Історію багатьох рослинних орнаментів можна спостерігати з Х – ХІІІ ст. хоча найбільшого поширення рослинні мотиви набули у ХІІІ ст. – на початку ХХ ст. – під впливом професійних стилів бароко, рококо. Серед них квіти – зображені в розкритому вигляді начебто в розрізі, що характерно саме для українського образотворчого мистецтва, в’юнкі стеблини, дерева, вазони і букети. Образ квітучої рослини в народній вишивці не тільки українців, а й росіян, білорусів, схематично пов’язаний з язичницьким культом дерев. Він символізує вічну живу природу, універсальні закони світобудови.

1.2.Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовлені виробу.

Для виконання вишивки потрібний узор, малюнок, гармонійне поєднання кольорів. Зовнішній вигляд вишитого виробу залежить також від матеріалів з яких він виготовлений та інструменті, які використовували при роботі.

Тканину добирають в залежності від призначення виробу, який потрібно вишити. В даному випадку для вишивання серветок використовуємо бавовняні, м’які шовкові тканини, а також тканину полотняного переплетення. Нитки розрізняють за кольором, якістю, товщиною. Для вишивання найчастіше використовують м’які, бавовняні, шовкові, шерстяні нитки. Вибір якості і товщини ниток залежить від тканини.

Для виготовлення серветки на тканині полотняного переплетення я використовувала шерстяні нитки. В залежності від товщини та щільності тканини довжини голки.

Вони можуть бути:

-такі, якими вишивають на маркізеті, батисті, тонкому полотні;

-середні, якими вишивають на лляних тканинах, на тканинах полотняного переплетення;

-великі, на грубій тканині зокрема на вовні.