Мистецтво,кіно і телебачення ,архітектура і образотворче мистецтво

З кінця шостого десятиріччя ХХ ст. телебачення практично набуває рис окремого виду мистецтва. З розвитком кіно і телебачення все більше людей залучаються до спілкування, обміну інформацією, ознайомленням з багатою культурною спадщиною інших народів. Кіно і телебачення все більше й більше набуває рис потужного засобу інформації.

Основним видом кіномистецтва є ігрове кіно, в якому акторськими засобами відтворюються реальні або вигадувані події, на основі спеціально написаного сценарію або опрацьованого твору літератури. Загальноприйнято позначати ігрове кіно поняттям художній фільм.

Одним із видів кіномистецтва є мультиплікаційне кіно, рекламні фільми, експериментальні, комедійні стрічки. З кінця ХІХ ст. привертають увагу казкові сюжети, пізніше кіно фантастика, “фільми жахів”. Популярними у ХХ ст. стають детективи, історичні фільми, “бойовики”.

Перспективи розвитку мистецтва кіно і телебачення проявляються вже сьогодні. (Шлях до кіновідеокомп’ютерної галактики, це означає новий стан людської культури).

2. Перебудова житла була однією з перших потреб людини. Термін “будівничий” означає мистецтво створення, проектування і побудови будинків, споруд та їх комплексів, які формують просторове середовище життя й діяльності людини. Отже, архітектура означає мистецький характер будівлі.Історія архітектури починається з найдавнішого періоду. Найпершим житлом первісної людини були природні притулки – печери, великі ями тощо. Приблизно 600-500 тис. років тому людина починає будувати собі житло. Більшість дослідників поділяють думку, що найпростішим житлом, зробленим руками людини, була яма, котра перекривалася наметом з гілля або шкур. Насамперед це стосується степових і лісостепових просторів, що притаманні території України. Зрозуміло, що житло первісних людей було спілковим, колективним, як правило, сезонним.

У період верхнього палеоліту (12-13 тис. років тому) житло стає постійним і досягає площі до 50 м2 (саме таке житло було знайдено недалеко від Новгорода-Сіверського на Чернігівщині). 5-6 тис. років тому на території України почало запроваджуватися скотарство та землеробство, роди злилися в племена. Збільшуються й будівлі, замість землянок виникають великі жилі споруди – будинки.

За часів трипільської культури (Київщина, ІV – до початку ІІ тис. до н.е.) будинки розташовувалися навколо площі (оселі прямокутні, витягнуті, з дерев’яними стінами, обмазаними зсередини глиною, перегороджені на кілька приміщень, які мали круглі отвори – вікна та прямокутні печі). В Україні знайдено понад 60 поселень трипільських племен. Згодом будинки почали зводитися на цоколях – фундаментах, стіни будинків були складені з глини. Починалась епоха бронзи й створення заліза.

У І тис. до н.е. населення земель південної частини східної Європи античні письменники називали скіфами. Саме під цією назвою увійшли в історію численні осідлі місцеві скотарські та землеробські племена.

У VІ ст.. до н.е. на узбережжі Чорного моря засновуються численні колонії античних грецьких “міст-полісів”. Ці рабовласницькі колонії вели жваву торгівлю з сусідніми племенами, що значною мірою зумовлювало процес обміну культури. Споруджувалися величезні будинки для заможних людей (спочатку цегла – сирець). Випалена цегла виникає в І ст. н.е.

Протягом багатьох років дослідники вивчали 2 великих античних міста (Ольвію і Херсонес), де були яскраві зразки багатих будинків елліністичних та римських часів.

Згодом розпочинається будівництво християнських храмів. А ще через деякий час відбуваються значні зміни в економічному та культурному житті (відокремлюються ремесло від землеробства, поступово відмирає родова община). В цей період поширюються дерев’яні житлові забудови.

Про високу культуру дерев’яних будов східних слов’ян свідчать археологічні дані. Особливого значення російська дерев’яна архітектура надавала формам даху і ганків.

Велична архітектура Давньої Русі, від якої пішла архітектура білоруського, російського й українського народів, виникла не на порожньому місці. Вона сягає своїм корінням у розвинуту культуру східнослов’янських племен (Київ, Чернігів, Переяслав, Ростов, Смоленськ, Новгород – ці великі міста Давньої Русі були визначними центрами її культури).