Зустріч у степу. Диктант

проковтнув, навіть не прожувавши!

У яру були покинуті глинища. Ніхто не навідувався до них роками. Туди й привів Сашко Сіроманця. Вибрав підходящу нору, розчистив її трохи, нарвав пирію, настелив і ліг сам. Сіроманець заліз і собі. обнюхав стіни, сів поруч із Сашком.

- Поки що поживеш тут. Потрохи я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому. Чого ти сам будеш тинятися? Зграю твою перебили, лишився ти один - будеш жити в нас. На харчі я тобі зароблю, сяду на все літо на трактор - от тобі й харчі... Не треба лише падати духом.

Вовк слухав, поклавши морду на лапи.

Для Сашка настали дні щастя і тривог. Сіроманець проводжав його лісом до школи, зустрічав на узліссі. Якось Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий. Він показував вовкові малюнки в журналі "Натураліст", а Сіроманець дивився кудись у просторінь, в одну точку. Сашко провів рукою перед очима Сіроманця - той не змигнув. Лизнув лиш його руку.

Наступного дня Вовк Сашка не зустрів. Даремно гукав його, шукав слідів на снігу. Хлопець побіг до глинищ. Біля вовчої нори сніг лежав чисто. Цієї ночі Сіроманець тут не ночував. Гірко й тоскно стало Сашкові.

Уночі Сашко проснувся від собачого лементу.

- Вовка спіймали. Упав, бідненький таки в яму... До кузні його повезли, - сказала мама.

...Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, накинув кожушок, пішов подвір'ям до груші. На груші на сучку висів садовий ніж. Сашко взяв ножа й вибіг на вулицю.

Біля кузні оглянувся, прислухався, обійшов кузню - ні вікна, ні віконця. Скинув кожушину й поліз на береста. Лізти заважали татові валянки. Сашко махнув однією ногою, другою - валянки поспадали, поліз босий. Нараз він опустився на засніжений дах кузні. Знайшов отвір і бухнувся біля Сіроманця. Захрумкотіло під ножем мерзле мотузяччя, яким Сіроманець був прив'язаний до драбини. Вовк звівся на замлілі лапи.

- Ти, головне, не бійся. Як завтра відчинять двері - кидайся прожогом, напролом. Бо витягти тебе в діру в стелі я не можу... Найголовніше - кидайся й лети щодуху до лісу... Прощавай, вовчику... Як будеш живий, не забувай мене, я тебе ніколи не забуду. Прощавай! - Сашко обійняв Сіроманця, той лизнув хлопцеві руки, щоку...

Сашко приставив драбину, поліз у діру. Виліз, спустився берестом на землю. Взувся, накинув кожушину й побіг додому (За М.Вінграновським; 477 сл.).

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. До школи Сашко ходив

а) через ліс:

б) через яр;

в) через болото.

2. Вовка Сашко спочатку прийняв

а) за дитя;