Культура мови
Культура мови
“Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб... І поки живе мова - житиме й народ, якa національність. Не стане мови - не стане й національності: вона розпорошиться поміж дужчим народом”. Ці слова були сказані ще на початку 20 сторіччя визначним українським вченим І. Огієнком, палким поборником самобутності і самостійності української мови. Але й нині вони звучать дуже актуально.
Багато хто не знає, що рідна мова закладена в людині генетично. Учені підтверджують геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений ще у 18 ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей.
Вже кілька років діє Закон про мови. Вже кілька років українська мова перебуває в статусі державної.
Коли говорять про мову, мають на увазі перш за все слова. Без знання слів, притому великої їх кількості, не можна знати мову, користуватися нею... (О. Земська)[1].
1. Скласти словосполучення, у яких подані слова були б вжиті в переносному значенні:
зуб - мати на когось зуб;
шапка - інтригуюча газетна шапка;
вовчий - вовчий погляд;
шовковий - шовкова вдача;
залізний - залізний характер;
широкий - широка натура;
солодкий - солодкі слова;
круглий - засідання круглого стола.
2. Записати українські відповідники до слів:
екстраординарний - винятковий, рідкісний;
репрезентувати - представляти;
хронічний - тривалий, затяжний,
постійний.
3. Скласти словосполучення зі словами:
вивільнити - вивільнити руку;
визволити - визволити місто;
звільнити - звільнити з-під варти;