Сухомлинський про роботу над словом
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами, над ставами
Верби зеленіють...»
Діти повторювали за вчителем, творячи живий сло¬весний образ. Насолоджуючись красою побаченого, на¬магалися висловитися так, щоб зазвучала мелодія сло¬ва. У такі хвилини душу дитини проймає поетичне нат¬хнення. Діти шукають і знаходять слова для висловлен¬ня своїх почуттів, думок, переживань. Зворушити дитя¬че серце - означає відкрити ще одне життєдайне дже¬рело думки. «Сила цього джерела в тому, - казав Су¬хомлинський, - що слово відбиває не тільки предмет, явище, дає їм означення в людській мові, а й втілює глибоко особисті сприймання, почуття, переживання».У дитинстві кожна людина - поет. Але вчитель слушно зауважував, що було б наївним думати, ніби по¬етичне натхнення приходить як чудесний дар. Душу пробуджує почуття прекрасного. Якщо це почуття не ви¬ховувати, учень залишиться байдужим до краси приро¬ди і слова. Поетична творчість - найвищий ступінь мов¬ної культури, яка виражає сутність людської культури. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона - таке саме закономірне явище, як малювання, адже малюють усі, через це проходить кожна дитина. «Та поетична творчість стає звичайним явищем у духов¬ному житті дітей лише тоді, коли вихователь відкриває перед дітьми красу навколишнього світу й красу слова. Як любов до музики не можна виховати без музики, так і любов до поетичної творчості не можна виховати без творчості».
Особливу увагу вчитель звертав на виразність, пра¬вильність мови. Юнаки й дівчата люблять висловлювати свої думки в бесідах з друзями і, висловлюючись, не¬мовби прислухаються до кожного слова, зважують йо¬го повноту, змістовність, виразність. У цьому віці зрос¬тає інтерес до краси слова, посилюється емоційна наси¬ченість мови.
Безграмотність, невиразність мови, недорікуватість педагог прирівнював до невігластва: «...Кожне слово
має свій зміст, невміння вибрати потрібне слово - те саме, що замість гостро заструганого олівця на уроці малювання користуватися цвяхом...»
В.Сухомлинський учив дітей замислюватися над сло¬вом: що воно означає і коли його краще вживати. Для цього вже в початкових класах учні мали записну кни¬жечку - «Словесну скриньку». До неї занотовували слова, які здавалися цікавими чи незрозумілими. Вчи¬тель потім пояснював дітям значення або емоційне за¬барвлення слова. У «Словесну скриньку» вміщувалися також звороти, фрази, речення, що сподобалися учневі.
Подорожі до джерел живого слова тривають і в під¬літковому віці та в роки юності. Твориться скарбниця рідної мови, а одночасно проходить активний процес розумового, морального й естетичного виховання. Ад¬же слово не тільки розгортає понятійну систему, а й впливає на діяльність емоційної сфери мозку. «Я не уявляю викладання мови, - переконував В.Сухомлин¬ський, - без походів і екскурсій по рідному краю, без споглядання картин природи, без вияву почуттів у сло¬вах. На березі річки, в полі, біля нічного багаття, в ку¬рені під тихий шум осіннього дощу я вчу дітей вислов¬лювати думку про те, що їх оточує. Радію, що моя лю¬бов до слова передається дітям, захоплює їхні думки й почуття. Вони відчувають красу, аромат, найтонші від¬тінки слова, творять свої оповідання-мініатюри про при¬роду, складають вірші. Чутливість до краси слова - це величезна сила, що облагороджує духовний світ дити¬ни. У цій чутливості одне з джерел людської культури».
Великого значення надавав він учнівським творам, бо «складання творів - це загальнопедагогічна проб¬лема, від розв'язання якої залежить розумовий розви¬ток дітей, багатство їхнього духовного життя». У Павлиші з перших днів перебування в школі дітей учили ду¬мати про те, що вони бачать, і говорити про те, що во¬ни думають. Спостерігаючи явища природи, діти скла¬дали твори з натури.
Творчість словом - це складний процес, який акти¬візує розумову й психічну діяльність дитини, «це ні з чим не зрівнянний духовний стан, у дитини радісно б'ється серце, вона відчуває приплив енергії, переживає гордість творця».
Учений доводить, що складати твори-мініатюри діти можуть навіть у період дошкільної підготовки, бо сприйняття довкілля в них досить гостре й активне. Са¬ме дитяче мислення схильне до творчості. Треба вести учнів на берег річки, ставу, разом з ними спостерігати, як сідає сонце за горизонт, відсвічуються різними бар¬вами вода, поле, луки; допомогти дитині знайти потріб¬не слово для висловлення думки, побудови фрази.