Породження мовлення

5. Загальний задум мовлення у процесі ПМ змінюється під впливом внутрішніх (психічних, психологічних, тощо) і зовнішніх (соціальних, часових, просторових та інших, пов'язаних із контекстом та ситуацією спілкування чинників.

6. ПМ, особливо породження тексту (дискурсу), підлягає не лише семантичним, морфологічним і граматичним законам, а й правилам викладу, загальної прагматики мовлення.

7. Істотна роль пам'яті в процесах ПМ. Вона дає змогу мовцеві звертатись до вже сказаного, апелювати до минулих подій, тримати в полі зору загальний комунікативний задум тощо.

8. ПМ відбувається під певним контролем з наявністю зворотного зв'язку (абсолютний контроль неможливий).

Отже, ПМ — це залежний від структури мови поетапний лінгвокогнітивний процес переходу від особистісних смислів адресанта до узуалізованих мовних значень, зрозумілих адресату.

2. Моделі породження мовлення

2.1 Різні моделі породження мовлення пропонувалися представниками різних наук – лінгвістами, психолінгвістами та спеціалістами зі штучного інтелекту.

Перші моделі ПМ, розроблені вітчизняними вченими, з’явилися наприкінці 60-х років. Дослідники цього періоду розробили спочатку психологічні та психолінгвістичні моделі, а вже в 70-х роках з’явилися лінгвістичні, передпосиланням до яких були дослідження закордонних вчених. Тим не менш, всі вітчизняні моделі так чи інак спиралися на ідеї Л.С. Виготського, тобто всі так чи інак включали поняття внутрішньої мови. Взагалі шлях до слова зображували як шлях від внутрішньої до зовнішньої мови через декілька фаз.

Найбільш видатні вчені, що займалися дослідженням моделей породження мовлення це А.Р.Лурія, Н.И.Жинкин,А.Н.Леонтьев,Л.С.Виготський, Т.Рябова, І.А.Зимня, Е.С.Кубрякова,А.Е.Кібик, Б.Норман,С.Д.Канцельстон, Г.В.Кольшанський, М. Бергельсон.

2.2. У наукових дослідженнях створено значну кількість моделей ПМ. Їх можна розглядати через призму того, як саме у них представлений породжувальний процес і якій стратифікації він підданий у певній моделі. Виокремлюють такі основні типи моделей породження мовлення:

- рівневі

- стохастичні

- циклічні

- інтегративна

- трансформаційна

- модель безпосередніх складових

Рівневі моделі. Серед них моделі Б. Нормана, Л. Виготського, О. Леонтьева та Т. Рябової, Т. Ахутіної (Рябової), О. Лурії, С. Кацнельсона. Отримали назву рівневих, оскільки їх автори, досліджуючи процеси вербалізації, «утілеснення» думки в мові, орієнтувались на поняття рівнів мовної системи.

Модель Б. Нормана. У цій моделі послідовність процесу ПМ співвіднесена із системою рівнів мови.

На денотативному (предметному) рівні в правій півкулі головного мозку формується цілісне уявлення щодо явища, про яке хоче розповісти мовець: починається створення суб’єктивного смислу висловлювання. У внутрішньому мовленні виформовується десигнат, тобто означуване, змістовий бік мовного знака, і з'являється «протопредикат» з аргументами,у яких ще не уточнено рольову структуру. Цей «протопредикат» задає сценарій, у межах якого «розігрується дія» майбутнього висловлювання. Пізніше, на вербалъно-синтагматичному рівні, відбувається лінеаризація (лінійне розгортання) понятійно-рольової структури (перетворення її на завершений синтагматичний ланцюжок). На цій сходинці вводиться три підрівні — синтаксичний, лексико-морфологічний і фонетичний (графічний), кожен з яких характеризується своїм набором структур, одиниць і співвідношень між ними, а також механізмом перетворення цих структур на структури наступних підрівнів.