ПЕРЕКЛАДАЧ МИКОЛА ЛУКАШ

Якраз самобутність ослина;

Ослина у мене і дума, й душа,

І кожна в хвості волосина.

Не римлянин, не слов’янин —

Осел я щиро німецький,

І предки мої, усі, як один,

Були осли здоровецькі.

Вони не кохались в крутні і в бридні,

І в гречку не скакали,

А вірно й смирно день при дні

Мішки до млина таскали.

І предки ті не вмерли, ні —

В труні лиш їх бренні кожі,

Самі ж вони в небес вишині

Вже праведники Божі.

О преподобні отці-осли!

Ми будем як ви, достоту,

І з шляху чеснот, яким ви йшли,

Не звернемо ми ні на йоту.

Найбільше щастя — буть ослом,

Каплійського коліна,

А найпочесніший диплом —

Це метрика ослина.

Мій батько був німецьким ослом,

І цим я по праву горджуся,