ПЕРЕКЛАДАЧ МИКОЛА ЛУКАШ

В ослячій курії тоді

Старі каплії були в силі;

Чорно-червоно-золоті

Кокарди вони носили.

Було, щоправда, серед ослів

Прокінське угрупування,

Та всі боялись старих капліїв

І їхнього репетування.

Коли ж хтось висунути посмів

Конячу кандидатуру,

Обрізав його один з капліїв:

«Ах ти ж, продажна шкура!

Продажна ти шкура, либонь байстрям

І мати тебе вжеребила…

А хто в тебе мати — сказати страм:

Ледача французька кобила.

А може, ти в зебринім череві ріс,

Бо й масть у тебе зебрейська,

Та ще й гундосиш якось крізь ніс

З-єгипетська чи з-єврейська.

Авжеж, ти чужинець, та ще й кар’єрист,

Хіба ж ти збагнеш душею

Ослячої вдачі містичний зміст,

Осляцтва величну ідею?

Мене ж понад усе втіша