ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1 Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. — К., 1984. — С. 6.

2 Там же.

Літери ы, и, Ђ вживаються тут в основному етимологічно правильно, хоч інколи ы виступає замість и, a Ђ замість и (попЂлъ, слн̃це не свити[т]). Літерою г передається фрикативна вимова звука /г/; для позначення вибухового звука /ґ/ уживається g або г (для пу[р]gаціі, флАґму); замість давньоруських ръ, лъ, рь, ль послідовно виступають сполучення ри, ли (покришивши, покри[в]чана, грими[т]; /р/ переважно тверде (на горачи[мъ], co трома, заωрують).З лексичного погляду пам’ятка цікава тим, що тут багато представлена термінологія, особливо анатомічна й медична. Людський організм описаний досить повно: голова, затилок голови, очи, нога, локоть, серце, скронЂ, шия, пулс, великий палец, малий палец, утроба, плеура, горло, селезена, нирки, ко[ст]ки, крижи та ін. Назвам хвороб також приділено не меншу увагу: хороба, гора[ч]ка, жолтянка, фебра, гипоко[н]дрія, запаленіє, боле[з]нь меля[н]холЂчна, шаленство, дихавиця, заде[р]жан[ъ]е, набракло[ст], плястер, пароξиzм, gанgрена, фистула, рана. Цікаво, що автори порадників (а їх було, принаймні, троє) досить широко користуються латинською термінологією, яку вони передають українськими літерами, хоч інколи вдаються й до оригінальних написань: ка[р]ду[с] бенедикта, прошок на те[р]ціяну и квартану 3-дн[е]в[н]а и 4-дне[в]на, ка[н]церъ, спиритус вЂтриолЂ, absorbercia kremor; з медициною пов’язані назви рослин, їх квітів і плодів, які використовуються для виготовлення ліків: мак, миgда[лъ]ни ядерка, ядерка брос[ъ]квинови, насЂня кропу, квЂт бузиновий, рож сухая, материнка, мел[ъ]лЂса, руменекъ, рута, кропъ, вло[с]кій (марач), сЂмя конопляное, яловець, кора ясена та ін. Досить поширені також назви їжі, приправ, хімічних речовин, що можуть виступати як інгредієнти ліків: оцет, во[д]ка, бЂлокъ зъ яйця, галун, кофе, хлЂбъ, горЂлка, соль, сироватка, родзинка, олива, сок полиневий, купервас. Щоб текст порад був максимально доступним, автори використовують синоніми: целЂдонія, то е[ст] ростопашъ, або я[с]ко[л]чино зел[ъ]е (ЛГП, 19); по жменЂ, або по го[р]стЂ (20); назви місяців також подаються як синоніми: спершу йде народна назва, а потім її латинський відповідник: Знакь Па[н]ни панує о[т] дня 21 серпня, то ест авгу[ст], до 23 вресня, або ωтябра (17); зна[к] недведя панує о[т] дня 22 пазде[р]ника, то е[ст] октября, до 21 lystопада, то е[ст] новембра (17) і под.

З морфологічних рис треба відзначити майже повну відсутність у пам’ятці форм теперішньо-майбутнього часу першої дієвідміни з флексією -т(-ть); більш того, буває відсутній і суфікс основи -є-: не може, буде, биває (і бива), витяга.

Духовне життя тодішньої України відбивали приватні, або авторські щоденники. Це щоденник генерального хорунжого М.Д. Ханенка, що охоплює період з 1719 по 1789 р., щоденник Я.А. Марковича (1717—1767 рр.), «краткій журналъ о пое[з]дЂ в Москву Ясновельмо[ж]н[ог][о] Єго милости п[а]на Даніила Апостола» та ін. 1 Крім сільськогосподарської і промислово-виробничої лексики, тут представлена лексика, пов’язана з розвитком суспільства: похідні слова на означення урядів: асаулство, атаманство, гетманство, полковництво; чиновників: протоколистъ, копЂисть, канцеляристъ, коммисЂантъ; документів: оріиналъ, екземпляръ, дуплікатъ, подорожняя і под. 2

1 Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — К., 1979. — С. 6-9.

2 Там же. — С. 95—97.

Мову діаріушів ріднить з офіційно-діловою спеціальна фразеологія: слухати справу, посадит в турму, держат подъ карауломъ, забит в колодки і под. 1

Цінні свідчення про народні звичаї дають назви різноманітних народних способів відзначення дозвілля і не толерованих церквою свят: вечерници, зговорини, закладини, новосЂлле, именини, родини, рочини, девятини і под. 2

Адміністративно-судові документи велися в основному в сотенних канцеляріях. Незважаючи на те, що духовне життя в Україні було пригнічене московською владою, давні традиції місцевого самоуправління, а з ними й мова ще довго зберігалися. Судочинство здійснювалось за нормами Литовського статуту та Магдебурзького права. Мабуть, певний вплив на нього мали й «Права, по которым судится малороссийский народ» 1743 р., хоч офіційно царський уряд і не затвердив їх 3.

1 Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — С. 98-99.

2 Там же. — С. 100—101.