Мовна освіта в Україні

Написання вступу – дуже важливий і цікавий етап. Треба дати учневі уявити, що насправді він бере за руку читача свого твору (вчитель – теж читач) і веде його у невідомий світ своїх думок. Читач – гість внутрішнього світу учня. Якщо учень починає писати твір, то повинен подбати, щоб цей світ не видався нудним, примітивним, нецікавим. Перш за все, слід звернути увагу: вступ повинен відповідати темі твору, загальному його стилеві. Треба уникати трафаретного вступу на зразок: „Тарас Шевченко – видатний український поет”, „Наталка Полтавка” – це перлина української драматургії”. Оскільки написання твору певною мірою сприяє формуванню особистості людини, то використовувати у творі такі шаблони – це, фактично, виховувати у собі байдужість, лицемірство, пасивність.

У вступі зазвичай подається розгорнута сутність ключового слова – інформація, пов’язана з ним через літературознавчі, ліричні, історичні асоціації. Логічний ланцюжок, як гілочка листям, вкривається словами. Абсолютно виправданим є вживання у вступі цитат, але це повинно бути вмотивовано.

Розрізняють кілька типів вступів учнівських творів, серед яких:

1.Історичний (про епоху, до якої належить творчість письменника або описувані у творі події).

2.Аналітичний (який аналізує ключове поняття, що входить до формулювання теми).

3.Літературознавчий (який розкриває значення творчості письменника, його місце в розвитку літератури, особливості творчості тощо).

4.Біографічний (де викладаються факти з біографії письменника).

5.Автобіографічний (з досвіду власного життя учнів).

6.Суспільствознавчий (про особливості розвитку суспільства, окремі вияви позитивних і негативних суспільних явищ тощо).

7.Філософський.

8.Ліричний [23, 54].

Досить часто можна почути від учнів: „Для чого складати план твору? Адже твір – це вільний політ думки, справжня, нічим не обмежена творчість!” На противагу цьому твердженню треба навести класичні приклади української та світової літератури – „Собор” Олеся Гончара, „Марію” Уласа Самчука, „Сон”, „Катерину”, „Гайдамаків” Тараса Шевченка. Ці твори неможливо уявити як ті, що були написані без чітко продуманого плану. Більше того, за планом створюються не тільки художні твори. а й твори образотворчого та архітектурного мистецтва, нові моделі автомобілів, кораблів, літаків і ракет (задум, ескізи, моделі, проекти, креслення).

Отже, план можна вважати каркасом твору. При його укладанні варто максимально використовувати кожну думку, в який час вона б не з’явилася.

Щоб уникнути хаотичності викладу, доцільно використовувати матеріал літературного твору, критичні матеріали, не розгубити власні думки. Можна спробувати працювати за технологічною карткою:

№ пор.№ робочийПланКоментар, цитата

У наявній технологічній картці присутні дві колонки номерів – номер за порядком і робочий номер. Це зумовлено тим, що думки часто приходять непослідовно. Тому записувати їх треба не в першу колонку, а в другу – як робочий хід думок, роблячи це у вільному порядку. Навпроти пункту плану до колонки „Коментар, цитата” робиться запис асоціацій, вражень, ширше сформованих думок щодо цього пункту плану. Можна також підібрати відповідні цитати, вислови авторитетних осіб, прислів’я тощо. Це зможе зробити висловлювання образнішим, точнішим, надасть йому більшої ваги [23, 52].

Слід зважити на те, що це – одна з найбільших за часом, обсягом і значенням частина підготовки до написання твору. Від того, наскільки учень обізнаний з темою твору і наскільки у нього вистачить терпіння на цьому етапі підготовки, залежить кінцевий успіх.