Будова слова

“Я помагаю мамі”.

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого – хоч умри!

До голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама:

“Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками”.

“Ідея!” – вигукнув синок, а мамі:

“Ну й морока!

Сам іди! Я твір пишу –Роблю важкі уроки”.

І мама вийшла... А Вітько

Швиденько пише в зошит:

“Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять...”

Хвилин за десять мама

Знов з’являється у дверях:

“Вітюнь, картопельки начисть,

а я зварю вечерю”.

“Сама начисть! – кричить Вітько.

Та так, що ледь не лопне:

“Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама вари картоплю!”

Виходить мама, а синок

Писати знов сідає: