Зворотний зв'язок

Слов’янські народи і мови

Східнослов'янський глотогенез привертав увагу багатьох істориків та філологів, і з цього питання існує значна наукова література 10. Питання діалектної диференціації стародавнього східного слов'янства безпосередньо розглядається в працях М. Максимовича, О. Шахматова, С. Смаль-Стоцького, Т. Лер-Сплавинського, М. Трубецького, А. Кримського, Є. Тимченка, К. Німчинова, Л. Булаховського, А Москаленка, О. Горбача, Ю. Шевельова, Ф. Філіна, Г. Хабургаєва, Г. Півторака, В. Німчука та інших, в яких безпосередньо досліджується східнослов'янський глотогенез 11.

До початку XX ст. у науці панівною була думка про те, що східнослов'янські мови розвинулися не прямо з праслов'янської, а опосередковано, через прасхіднослов'янський та давньоруський етапи. Найвиразніше її виклав і навів відповідні арґументи О. Шахматов, який у своїх останніх студіях виділяв два періоди в історії мови старожитніх східних слов'ян: 1) спільноруський, або праруський, що існував від виділення східних слов'ян із праслов'янської єдності до XI ст.; 2) давньоруський — до XIII ст,, поки тривало спільне мовне життя східних слов'ян 12.

Періодизація й відповідна термінологія О. Шахматова були канонізовані за часів тоталітаризму й інтерпретувалися як єдино правильні. На хвилі боротьби за визнання української мови як окремої слов'янської та права на вільний розвиток її писемно-літературної норми на початку XX ст. з'явилися спроби обґрунтувати розвиток української мови безпосередньо на праслов'янській основі, без опосередковуючих ланок (етапів).

Думки про можливість розвитку української мови прямо з праслов'янської в Радянському Союзі голослівно, без аналізу, були анафемізовані, публічне визнання й поширення заборонене, а вчених, які поділяли ці погляди, називали "буржуазними націоналістами".

Першими проповідниками погляду на розвиток української мови безпосередньо з праслов'янської були С. Смаль-Стоцький 13 і Є, Тимченко 14. Історик мови К. Німчинов визнавав короткочасний період існування групи діалектів у складі пізньої праслов'янської мови, які слід визнати східнослов'янською прамовою (до V—VI ст.) 15. Свого часу погляд С Смаль-Стоцького викликав у славістиці жваву дискусію й заперечення 1б. Думку про відсутність прасхідносло-в'янської мовної єдності на конкретному матеріалі прагне обґрунтувати Ю. Шєвельов 17. Але й арґументація цього видатного історика мови не розв'язує до кінця проблеми 18.

Східнослов'янським мовам притаманні важливі риси лінгвоструктур, що виразно окреслюють їх у колі інших слов'янських і дають підстави думати, що колись реально існувала прасхіднослов'янська мова. До спільносхіднослов'янських інновацій належать, зокрема, такі фонетичні явища, як перехід праслов'янських сполук dj —>dž—>ž; tj, kt—> —> č; сполук -or-, -ol- між приголосними в -оrо-, -olo-, початкового je- в о-; jи- в u-, деназалізація (втрата носового відтінку) носового голосного on, що перейшов в и, та носового en, який перейшов в 'a та ін. Вони зафіксовані в найдавніших східнослов'янських пам'ятках X—XI ст. (пор. ст.-сл, межда — д.-східнослов'ян. меджа, межа; ст.-сл. ноштъ — д.-схсл. ночь; ст.-сл. дъшти — д.-схсл. дъчи "дочка"; ст.-сл. гpaдъ — д.-схсл. городъ ст.-сл. младъ — д.-схсл. молодъ; ст.-сл. єзеро — д.-схсл. озеро; ст.-сл. ютро — д.-схсл. утро; ст.-сл. рука — д.-схсл. роука, тобто рука; ст.-сл. пятъ — д.-схсл. піать тощо; лексичні й лексико-семантичні новотвори, наприклад: хомЂкъ "хом'як", рЂнь, почька "нирка", кроуживо, хорошии, сорокъ, девяносто та ін. 19

Проблемною залишається лише хронологія прасхіднослов'янського періоду й статус східнослов'янських говорів за сивої давнини:

1. Окремий протосхіднослов'янський діалект чи група говорів у складі праслов'янської мови, зокрема, в пізній період її розвитку — тобто в V—VI ст.2. Відносно єдина східнослов'янська прамова, що виділилася після розгалуження ("розпаду") праслов'янської мови V—VI ст. й існувала у вигляді споріднених діалектів до IX—X ст.

Варто зазначити, що чимало істориків слов'янських мов, які належать до певних груп, також допускають існування відповідних прамов.

Польські дослідники в праслов'янській прамові виділяють групу західнослов'янських говірок, з якої вичленилася група чесько-лужицька та лехітська. З цієї групи розвинулися польська мова та наріччя заодерських слов'ян. Отже, вони не починають історії польської мови безпосередньо із праслов'янської 20.

Фахівці також визнають існування за давнини західнослов'янської групи, з якої чеська мова виділилася протягом IX — початку XIV ст. 21

Історики системи словацької мови звичайно підкреслюють її праслов'янське походження ("praslovanský póvod slovenčiny"), основу цієї мови, і західнослов'янські явища в її структурі розглядаються в контексті праслов'янської мови. Відомий лінгвіст-історик Р. Крайчович виділяє дві епохи в формуванні словацької мови 22.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат