Міжнародна торгівля

РОЗДІЛ 3 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ

Роль зовнішньоекономічного комплексу в економіці країни в постійно зростає.

Ріст обсягів зовнішньої торгівлі, і насамперед експорту, з'явився одним з найважливіших факторів затримки падіння ВВП.

Зовнішньоторговельний оборот України (без обліку неорганізованої торгівлі) зріс з 95,2 млрд. доларів у 1993р. до 126,6 млрд. доларів у 2002р., або на 33%, у тому числі оборот із країнами дальнього зарубіжжя зріс за цей період на 39% - до 98,8 млрд. доларів, із країнами ближнього зарубіжжя (СНД) - на 15% і склав 27,8 млрд. доларів.

Позитивне сальдо торговельного балансу в порівнянні з 1993р. виросло більш ніж на 43% і досягло 33,2 млрд. доларів, причому практично цілком за рахунок країн дальнього зарубіжжя.

В зовнішньоторговельному обороті України в 2000р. на страны дальнього зарубіжжя приходилося 75%, у 2002р. - 78%, на країни СНД - 25% і 22% відповідно.[6, с. 167]

Серед країн дальнього зарубіжжя найбільшими торговельними партнерами України в 2002р. були:

Німеччина (12,6 млрд. доларів)

США (7,2 млрд. доларів)

Італія (5,2 млрд. доларів)

Нідерланди (4,8 млрд. доларів)

Фінляндія (4,4 млрд. доларів)

Японія (4,4 млрд. доларів)

Китай (4,3 млрд. доларів)

Великобританія (4,2 млрд. доларів)

З країн СНД:

Росія (13,6 млрд. доларів)

Казахстан (5,1 млрд. доларів)

Білорусь (5,0 млрд. доларів).[10, с. 646]

Експорт України виріс за цей період з 59,2 млрд. доларів до 79,9 млрд. доларів, або на 35%, при цьому в дальнє зарубіжжя він зріс з 44,3 млрд. доларів до 65,7 млрд. доларів (+48,2%), у ближнє - скоротився з 14,9 млрд. доларів до 14,2 млрд. доларів (-4,3%). У результаті цього частка країн дальнього зарубіжжя в загальному обсязі експорту України зросла з 74,9% у 1993р. до 82,2% у 1997р., а країн СНД - скоротилася з 25,1% до 17,8%.[10, с. 648]

Аналіз географії експортних постачань свідчить про орієнтацію українських учасників ВЕД в основному на промислово розвиті країни. У плині останнього років істотних змін у географічному розподілі експорту по регіонах дальнього зарубіжжя не спостерігалося. Товарна структура експорту продовжувала носити сировинну спрямованість з перевагою в ній енергоносіїв. Разом з тим частка неопрацьованих сировинних матеріалів у цей період трохи знизилася за рахунок випереджального росту експорту металопродукції, добрив, нафтопродуктів, продукції органічної і неорганічної хімії, папера й ін. Частка експорту енергоносіїв у країни дальнього зарубіжжя скоротилася за цей період з 46 до 41%. [9, с. 367]