Основні типи і моделі розвитку країн, що розвиваються

Міжсекторний аналіз впливу припливу капіталу на інвестиції й економічний ріст у країнах, що розвиваються, дає змішану картину. У даному секторі руху капіталу також відбулися важливі інституціональні зміни. Нерівномірність економічного розвитку периферії світового господарства сприяла появі серед країн великих кредиторів, що розвиваються. Такими стали нафтовидобувні країни Перської затоки.Важливе місце в русі зовнішніх коштів у країни, що розвиваються, належить припливу прямих інвестицій західних країн. Роль прямих капіталовкладень змінювалась. Їхній приплив підсилився з другої половини 80-х років. У 1999 році прямі капіталовкладення складали майже 1/3 частини зовнішніх коштів. В основному вони направляються в кілька країн, що розвиваються середнього рівня розвитку. Десять країн, на котрі приходиться приблизно половина ВВП світу, що розвивається, акумулювали майже 90% усього припливу прямих інвестицій. За останні три десятиліття це положення змінилося мало.

Таблиця 5 - Середньорічний приплив прямих капіталовкладень у країни - найбільші об'єкти доповнення капіталу, млн. дол.

Країна1970 - 1980Країна1981 - 1990Країна1991 - 1994

Бразилія1390Мексика2442КНР19295

Мексика743Сінгапур2341Сінгапур6587

Сінгапур386КНР1885Аргентина5558

Малайзия381Бразилія1662Мексика5381

Нігерія219Тайвань1467Малайзия4634

Єгипет205Гонконг1402Індонезія2066

Індонезія194Малайзия1105Гонконг1564

Гонконг162Єгипет878Таїланд1440

Аргентина121Таїланд734Бразилія1399

Алжир120Аргентина700Нігерія1228

Частка в загальному припливі в країни, що розвиваються67.071.988.2

У плині тривалого часу країни, що розвиваються, виступали тільки в ролі об'єктів експансії ТНК промислово розвинутих капіталістичних країн. Ситуація змінилася в 70-80-і роки. Група країн світу, що розвивається, включилася в експорт підприємницького капіталу, нерідко випереджаючи становлення в них сучасних форм підприємництва.

Інвестиції капіталу в економіку країн, що розвиваються, в останні роки збільшилися. Це зв'язано з вступом цих країн на світовий ринок, у них зосереджені найбільші ринки сировини, а вкладення грошей у розробку і їхнє освоєння дуже вигідно для розвинутих капіталістичних країн. Інвестування робляться в дохідні галузі, такі як нафтовидобувна промисловість, що переробляє, хімічна, газодобувна. Наприклад, найбільші корпорації, такі як Intel, Sony, Panasonic розширюють мережу своїх підприємств по усьому світі, у тому числі й у країнах, що розвиваються. Продукція, зроблена на таких підприємствах на світовому ринку коштує дешевше, хоча і не уступає по якості оригінальним товарам. Інвестиції капіталу несуть у собі багато позитивних елементів для економіки країн, що розвиваються. Інвестиції створюють умови для створення нових робочих місць, що дозволяє поліпшити соціально - економічні умови населення, інвестиції допомагають у розвитку національної економіки, виведенні її на світовий ринок.

І хоча в цілому країни, що розвиваються, є нетто імпортерами капіталу, зворотний його відтік в окремих країнах іноді досягає значних величин. Статистика, що публікується ООН і іншими міжнародними організаціями, на жаль, не дає повних даних про рух капіталу з колишніх колоній і напівколоній. Разом з тим, відповідно до деяких непрямих оцінок, вони складають десятки мільярдів доларів у рік. Переважна їхня частина приходиться на країни експортери - нафти, що у зв'язку з майже 10 - кратним збільшенням світових цін на нафту одержують багатомільйонні доходи, у значній своїй частині експортовані у виді позичкового капіталу, прямих і портфельних вкладень, дарунків і субсидій в інші країни.