Міжнародний франчайзинг

Екологічне сільське господарство

Виробнича галузь України великою мірою успадкована від централізованої планово-економічної системи. Тому її основними характеристиками є великі розміри підприємств, втрата традиційних ринків (країн СНД), нестача знань і навиків роботи в умовах ринкової економіки. Проте глибока криза, через яку вони пройшли після 1990 року, схоже, закінчується, і багато підприємств показують поліпшення своїх результатів.

Саме ці підприємства мають більше шансів примножити досягнуті успіхи шляхом використання механізму франчайзингу. В першу чергу йдеться про франчайзинг розподілу, коли вищезгадані компанії створили б мережу дилерів-франчайзі по всій території країни. Великий інтерес для них може представити і виробничий франчайзинг або кооперація з широко відомими на міжнародному ринку виробниками. Йдеться, перш за все, про підприємства Західної Європи, які територіально ближчі: Німеччина, Франція, Австрія, Італія, Греція, Бельгія. Спершу можуть виявитися взаємовигідними навіть спрощені форми франчайзингу.

Висновки

Дослідивши місце франчайзингу у міжнародних відносинах, можна зробити наступні висновки:

1. Франчайзинг є угодою, згідно з якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією.

2. В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи: етап традиційного франчайзингу та етап франчайзингу бізнес-формату.

3. Франчайзинг по суті є бізнес-практикою нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Проте франчайзинг є найбільш сприятливою формою для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

4. Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні малим підприємствам, з одного боку, і крупним компаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиці підприємництва.

5. Переваги, які надає франчайзинг, не поступаються перед його недоліками, тим паче, що ефект останніх може бути значно зменшений шляхом правильної розробки франчайзингового договору і чіткої організації роботи франчайзера. Тому їх подальший перелік має на меті попередити деякі ситуації, в які може потрапити франчайзер у зв'язку з нелояльною діловою практикою менш серйозних франчайзі.

6. У США бурхливому розвитку франчайзингу сприяв прийнятий в 1946 році Закон про товарні знаки. У США франчайзинг регулюється на Федеральному рівні і рівні Штатів: По-перше, франчайзинг регулюється на Федеральному рівні і повинен відповідати так званому "FTC Rulе". Також існують федеральні законодавчі акти, регулюючі окремі види франчайзингу. На рівні Штатів існує законодавство, регулююче загальні питання франчайзингу. Ряд Штатів також має регулювання специфічних видів франчайзингу.7. На інституційному рівні система франчайзингу представлена і просунута Європейською Федерацією Франчайзингу (ЄФФ), яка є некомерційною міжнародною асоціацією, заснованою в 1972 р. Її місія і основні цілі: (1) сприяння розвитку франчайзингу в Європі; (2) представлення інтересів франчайзингу в міжнародних організаціях (Європейська комісія, Європейський Парламент і т.д.); (3) просування і представлення європейського франчайзингу і його членів на міжнародній арені; (4) обмін інформацією і документацією між національними асоціаціями франчайзингу країн Європи і інших континентів.

8. В Україні для законодавчого регулювання комерційних справ, відомих у міжнародній практиці як "франчайзинг" і "франшиза", використовується термінологія "комерційна концесія". Правовідносини сторін у договорі комерційної концесії регулюються ЦК України (статті 1115-1129).