Міжнародний франчайзинг
Угорщина
170
2,500
-
35,000
Чехія
79
260
-
-
В даний час у Європі функціонують 4,500 франчайзингових систем, у кожної з них в середньому 37 партнерів, їх загальний товарообіг складає 150 млрд. доларів. Проте ступінь розвитку франчайзингового бізнесу в Європі набагато нижчий, ніж у США, де об'єм подібного роду операцій перевищив 800 млрд. доларів.Вивчення досвіду ЄС у сфері правового регулювання франчайзингу представляє особливий інтерес. У Європейському союзі знайдений оптимальний спосіб правового регулювання франчайзингу. Європейське право встановило загальні принципи оцінки договорів франчайзингу на відповідність антимонопольному законодавству ЄС, закріпило перелік положень, включення яких в договори франчайзингу є неприпустимим, оскільки такі положення приводять до найбільш грубих обмежень конкуренції. Детальніше регулювання франчайзингових відносин залишається на розсуд сторін за договором. Такий спосіб правового регулювання представляється найбільш вдалим зважаючи на складність і комплексність даних відносин.
Практичне значення дослідження права ЄС пов'язане з екстериторіальним характером антимонопольного законодавства ЄС, оскільки воно діє навіть у тих випадках, коли договори укладені за його межами, але роблять вплив на торгівлю між державами – членами ЄС. При цьому поняття "вплив на торгівлю між державами – членами" трактується вельми широко Європейською комісією і судами ЄС, тому більшість комерційних договорів, включаючи договори франчайзингу, підпадають під дію статті 81(1) Договору, що засновує Європейське співтовариство (ДУЕС).
Таким чином, антимонопольне законодавство ЄС може застосовуватися до положень договорів, які укладені між особами, що не є резидентами ЄС, якщо такі договори можуть робити вплив на торгівлю між державами – членами ЄС.
Уніфіковане правове регулювання франчайзингу в Європейському союзі здійснюється нормами антимонопольного законодавства ЄС. Договори франчайзингу, як і будь-які господарські договори, повинні враховувати положення антимонопольного законодавства. При цьому для договорів франчайзингу характерний цілий ряд положень, які можуть викликати проблеми з погляду антимонопольного законодавства. Серед них положення про встановлення (підтримку) ціни, положення, що забороняють франчайзі як протягом терміну договору, так і протягом розумного терміну після його закінчення відкривати аналогічні або подібні підприємства на території, де він може стати конкурентом для інших членів франчайзингової мережі та ін.
На сьогодні основу правового регулювання франчайзингу на рівні ЄС складає регламент Комісії (ЄС) від 22 грудня 1999 р. № 2790/1999 "Про застосування статті 81(3) Договору до категорій вертикальних угод і узгоджених дій". На відміну від регламенту № 4087/88 діючий регламент № 2790/1999 закріплює тільки перелік заборонених положень, надаючи сторонам певну свободу при укладенні договорів. Зміна підходу до правового регулювання договорів франчайзингу є позитивною тенденцією, оскільки комплексний характер таких договорів не дозволяє в рамках одного регламенту передбачити всі можливі положення, які сторони мають право включити в договір франчайзингу [26].