Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)
Текст договору був підготовлений, і для його підписання в жовтні 2004 року залишалося лише проробити деякі технічні деталі. Але отут з'ясувалося, що на шляху створення "найбільшої у світі зони вільної торгівлі" існують нездоланні розбіжності - усі ті ж аграрні субсидії, пожертвувати якими Євросоюз не захотів [7,18].
Мексика в ході переговорів з приводу утворення зони вільної торгівлі добилася визнання різниці у рівнях розвитку мексиканської економіки порівняно з американською та канадською і таким чином отримала можливість протягом 15 років на пільгових умовах співпрацювати з партнерами по НАФТА. Отож протягом зазначеного терміну Мексика буде користуватися пільгами в реформуванні своєї митної системи, а також володіти виключним правом розпоряджатися національними запасами нафти й газу, нафгопродуктами і продуктами нафтохімічної промисловості. Мексиці надано безмитний режим експорту до США і Канади легкових автомобілів власного виробництва, до того ж значно послаблено режим митного оподаткування мексиканського експорту сільськогосподарської продукції.
Також існують певні негативні наслідки вступу Мексики до НАФТА:
- більшість підприємств які сконцентровані у Мексиці виробляють комплектуючі, що не дозволяє поліпшувати якісну структуру виробництва;
- забруднення навколишнього середовища;
- витіснення малого бізнесу і фермерів транснаціональними корпораціями.
І все ж зазначимо, що посилення північноамериканської орієнтації не загрожує Мексиці самообмеженням зоною вільної торгівлі. Скоріше відбуватиметься розширення торговельних відносин з іншими країнами і регіонами. Мексиканським політикам імпонує відкритий характер Північноамериканської зони вільної торгівлі, і вони при будь-якій нагоді підкреслюють це. До того ж зазначені преференції, якими Мексика буде користуватися протягом усього «випробувального періоду», забезпечать їй добрі перспективи адаптації до нових умов співробітництва з північноамериканськими партнерами.
Підсумки перших п'яти років функціонування НАФТА були досить неоднозначними для учасників тристоронньої угоди. В цілому мало що змінилося в розстановці сил на континенті США,(які раніше, посідають провідні позиції в усіх сферах міждержавних економічних відносин і залишаються центром тяжіння як , для Мексики, так і для Канади.)
Експерти вважають, що від участі в НАФТА найбільше виграла Мексика, яка більшою мірою поліпшила, порівняно зі США й Канадою, становище в таких сферах, як добробут, реальний ВНП, реальні витрати, робочий час, реальна зарплата, капітальні інвестиції, імпорт, експорт. Певних зрушень країни - інтегранти добилися в розв'язанні проблем зайнятості, інфляції, промислового виробництва, зовнішньої торгівлі.
Найбільш помітними були зміни, що відбулися в торгівлі, але вони характеризуються переважно за схемою «Мексика—США».[6,42]
Список використаної літератури:
1.Семенов К.А. Международная экономическая интеграция. Москва: Логос, 2001, 128 с.
2.Давыдов А. Экономика США: потенциал // США-Канада: экономика, политика, культура. 2005. № 12 с.3-24
3. http://www.day.kiev.ua/57775/ Сергій ТОЛСТОВ, директор Інституту політичного аналізу й міжнародних досліджень: «ДОРОГI ГРОШI» — СОБI ДОРОЖЧЕ
4. http://www.politdumka.kiev.ua/ru/index.php?old_site=1&aid=140
5. Международная экономическая интеграция. (Учебное пособие). Под редакцией д.э.н., проф. Н.Н. Ливенцева. М.: Экономистъ, 2006, с.25.
6. Ложечко М. НАФТА в интеграционных процессах: проблемы и пер-спективы // Внешняя торговля. 2006. № 5, 6.