Україна в європейських інтеграційних процесах

ЗМІСТ

Україна в європейських інтеграційних процесах2

Вступ4

Розділ 1. Теоретичні аспекти інтеграційних процесів в Європі7

1.1. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції7

1.2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості10

1.3. Економічні наслідки інтеграції країн12

Розділ 2. Оцінка стану інтеграційних процесів і економічної взаємодії ЄС та України20

2.1. Інституційно-правові основи економічного співробітництва20

2.2. Розвиток основних форм економічного співробітництва між Україною і ЄС25

2.3. Критерії розширення і поглиблення європейської економічної інтеграції та Україна29

Розділ 3. Перспективи розвитку відносин між Україною та ЄС34

3.1. Перспективи геоекономічної конфігурації та інтеграційна стратегія України34

3.2. Міжнародна інтеграція та економічний потенціал України36

3.3. Взаємозв'язок міжнародної інтеграційної стратегії та внутрішніх економічних перетворень в Україні39

Висновки 44

Література46

Вступ

Актуальність теми. Глобальні трансформації, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення впливу дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції та історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. Наприкінці XX століття в загальному руслі глобальної трансформації неминуче виникла вже відома дилема пріоритетів розвитку – держава чи суспільство, національна держава чи якась нова форма державності. Багато дослідників дійшли висновків, що держава є перехідним історичним явищем, і що тепер вона знаходиться наприкінці своєї історії. Причому, такі висновки характерні не лише для західних дослідників, які знаходяться під більшим впливом інтеграції, а й дослідників Сходу Європи, де превалюють дезінтеграційні трансформаційні процеси. Відома київська школа політології, що гуртується навколо Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) і журналу «Політична думка», також ще на початку 90-х років констатувала зростання конфлікту між державою і суспільством. З нашої точки зору, цей конфлікт вже є загальним, глобальним, а не локальним.

Держава довгий час безальтернативно монополізувала роль виразника і представника інтересів розвитку суспільства. Зміцнення інститутів держави було синонімом прогресу, а поняття «безпека розвитку» стало синонімом поняття «безпека держави» або національна безпека. Рубіж 60 – 70-х років XX століття відмічено як апогей розвитку всіх інститутів держави. Здержавлення суспільства, економіки, політики, культури в багатьох регіонах світу, особливо в Центральній і Східній Європі і Азії, досягло свого найвищого рівня.