Маржинальний дохід і порядок його визначення

Маржинальний дохід – це дохід, який отримує фірма при продажі однієї додаткової одиниці продукції. Якщо продукцію вдається реалізувати за незмінною ціною, то доход від продажу кожної додаткової одиниці буває дорівнює цій ціні. Звичайно ж фірмі приходиться згодом знижувати ціну, щоб підвищити обсяг попиту (відповідно закону попиту), тому в міру продажу нових одиниць продукції маржинальний дохід знижується. Екон. наука затверджує, що для максимізації прибутку фірмі варто продовжувати виробництво даного виду продукції доти, поки маржинальний дохід відповідає додатковим витратам.

Задачі визначення фінансових результатів від поточної діяльності складаються в аналізі і контролі величини прибутків (збитків) від реалізації продукції. На підставі одержуваних даних приймаються рішення щодо постачання, виробництва і збуту продукції. Поточні фінансові результати визначають, як правило, чи щомісяця за більш короткі проміжки часу з метою прийняття оперативних рішень. Розрізняють наступні методи визначення поточних фінансових результатів: за даними про сукупні витрати виробництва, за даними про повну собівартість реалізованої продукції, за даними про величину перемінних витрат (розрахунок маржинального доходу).

Перші дві способи є традиційними інструментами ретроспективного аналізу. Сьогодні ж найбільш актуальний перспективний аналіз. Третій метод саме і є інструментом перспективного аналізу. У рамках цього методу величину виторгу від реалізації продукції зіставляють тільки з перемінними витратами по даній продукції. Різниця цих величин по кожному виду продукції виражає частку цього виду продукції в покритті постійних витрат виробництва. Із суми часткою покриття постійних витрат по кожному виду продукції віднімають загальну величину постійних витрат. Таким чином, величина частки покриття постійних витрат по кожному продукту показує ступінь його участі у відшкодуванні цих витрат, а також у досягненні прибутку.

Для того, щоб одержати більш повну інформацію про структуру доходів підприємства, сукупні постійні витрати розділяють на групи по ступені їхні відносини до вироблених виробів. Розрізняють наступні основні групи постійних витрат: стосовні до визначеного виду продукції, що відносяться до товарної групи, що відносяться до визначеної виробничої ділянки, загальногосподарські постійні витрати.

На основі цього розподілу можна запропонувати поетапне визначення фінансового результату.

I Частка покриття постійних витрат = виторг від реалізації даного виду продукції- перемінні витрати

II Частка покриття постійних витрат = частка покриття постійних витрат I – постійні витрати стосовні до даного виду продукції

III Частка покриття постійних витрат = сума часткою покриття постійних витрат II – постійні витрати, що відносяться до чи даного ділянці підрозділу

IV Частка покриття постійних витрат = сума часткою покриття постійних витрат III - постійні витрати даного виду діяльності.

Результат діяльності підприємства = сума часткою покриття постійних витрат IV на підприємстві - загальногосподарські постійні витрати.

Алгоритм розрахунку фінансових результатів наступний.

1. Виторг від реалізації за аналізований період:

Si = PiQi (1)

де Pi ціна реалізації i-того виду продукції,

Qi-обсяг виробництва i-того виду продукції.

2. Частка покриття I – маржинальний доход по i-тім виді продукції:

GMi = Si - VCi (2)