ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

Точка F знаходиться нижче кривої АВСD: вона являє собою неефективне використання ресурсів.

Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливостей: ілюструє обмеженість ресурсів графічно.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1.Рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщенні ззовні кривої виробничих можливостей не здійсненні;

2.Необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3.Існування витрат втрачених можливостей - на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

4.Опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

4. Мікроекономіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми. Позитивні проблеми повязані з аналізом і прогнозуванням, нормативні – з плануванням. Твердження типу “Якщо Україна введе нові квоти на автомобілі, то їх ціна для громадян України зросте”, - є прикладом позитивного аналізу. Поитивний аналіз посідає чільне місце у мікроекономіці.

З метою того, щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно застосувати міркування типу “добре-погано”. Його вносить новмативна економічна теорія. Такй тип аналізу активно використовується в економіці добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцінні міркування типу: “якими є економічні умови і наслідки і наскільки успішними можуть бути зусилля політиків, спрямовані на зміну ситуації". Нормативний аналіз стосується не лише якісної оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варіантів. Нормативний аналіз передбачає не лише можливість вибору альтернативної урядової політики, а й розробку конкретних політичних кроків.

5. Окремі економічні одиниці згідно з їх функціями поділяють на дві великі групи – покупці і продавці. Покупці і продавці взаємодіють і утворюють ринки.

Ринок – це сукупність покупців і продавців, що взаємодіють, в результаті чого з’являється можливість обміну.

У ринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визначити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін “ринкова ціна” передбачає свободу вибору економічними субєктами того, що вони бажають споживати за тієї умови, що субєкти можуть собі це позволити за ринковми цінами. Слід зауважити, що існує різниця між цінами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порівнянні з цінами інших благ).

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль координуючого механізму.

Те, як існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків:Пошук продавцем покупця і навпаки повязаний з певними витратами, які називають операційними. Операційні витрати – це вартість, що повязана з пошуком торгових партнерів, проведенням переговорів про умови торгівлі, складанням контрактів та забезпесченням прав власності, які отримують шляхом конкретної операції. Результатом вибору економічних субєктів у ринкових умовах є попит і пропозиція.

Додаток:

Функціонування ринкового механізму на практиці досить складне і багатопланове. Для розгляду основних принципів і виявлення певних закономірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій, економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими економічними моделями. Економічна модель – умовний образ (відображення) економічного явища, обєкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.