ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

1.Предмет мікроекономіки.

2.Блага, проблема обмеженості ресурсів і проблема вибору.

3.Поняття ефективності, альтернативна вартість.

4.Позитивний та нормативний аналіз.

5.Ринкова економіка. Ціна.

1. Економікс, економічна наука – суспільна наука про використання рідкісних економічних ресурсів з метою максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства.

Економіка поділяється на два головних розділи: мікроекономіку і макроекономіку.

Мікроекономіка (префікс “мікро”- у перекладі з грецької мови означає “малий”, проте більшість з економічних одиниць “малі” лише порівняно з економікою в цілому. Наприклад, щорічний обсяг збуту “Дженерал Моторз”, “Ай-Бі-Ем” перевищує національний валовий продукт багатьох країн світу) – вивчає поведінку окремих економічних одиниць. Ці одиниці включають споживачів, інвесторів, працівників, землевласників, окремі компанії – по суті, будь-яку особу чи організацію, що відіграє певну роль у функціонуванні нашої економіки.

Мікроекономіка пояснює те, як і чому вищевказані одиниці, приймають економічні рішення. Наприклад, як споживачі приймають рішення про покупку і як зміни в цінах і доходах впливають на їх вибір, як фірми приймають рішення, скільки працівників найняти, як робітники вирішують, де працювати і який обсяг роботи виконувати.

Ще один важливий об’єкт вивчення мікроекономіки – це відстеження, як внаслідок взаємодії первинних економічних одиниць формуються більші підрозділи – ринки і галузі промисловості. Мікроекономіка допомагає нам зрозуміти, наприклад, чому американська автомобільна промисловість розвивалася саме таким шляхом, як виробники й споживачі взаємодіють на ринку автомобілів, як визначається ціна на автомобіль, які кошти вкладають автомобільні компанії у нові заводи і скільки легкових автомобілів випускається щороку. Вивчаючи поведінку і взаємодію окремих фірм і споживачів, мікроекономіка з’ясовує те, як функціонують і розвиваються галузі промисловості й ринки, чому вони відрізняються, і як впливають на них політика уряду й загальні економічні умови.

2. Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв’язання протиріччя між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні.

Потреби споживачів задовольняються за допомогою благ. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними. Блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу, називаються економічними. Блага, які не можуть бути запропоновані споживачам на ринку (національна оборона, святкові фейєрверки і ін.), оскільки споживачі не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне, називаються суспільними і надаються звичайно через державні інститути.

Економічні ресурси – всі природні, людські та створенні людиною ресурси. Що використовуються для виробництва товарів та послуг, тобто благ. Все це включає велике коло об’єктів: фабричні та сільськогосподарські будови, різне обладнання, інструменти, машини, які використовуються у виробництві промислових товарів та продуктів сільського господарства; різновидні засоби транспорту та зв’язку; безчисельні види праці; землю та корисні копалини.

Економічні ресурси класифікуються на такі категорії:

•Матеріальні ресурси – земля або сировинні матеріали, і капітал;

•Людські ресурси – праця та підприємницька здатність.