Дизбактеріоз у дітей

ЕнтеросорбентиЗастосування ентеросорбентів особливо важливо в умовах зростання полірезистентності мікробів до антибактеріальних засобів. Сорбенти володіють високою сорбуючою активністю відносно екзо- і ендотоксинів, метаболітів бактерій, жовчних кислот, а також самих бактерій і вірусів. Застосовуються сорбенти на основі гранульованого активованого вугілля: карболен, мікросорб П, активоване вугілля СКН, ентеросорбент СКН, карболонг та ін. Ентеросорбент смекта, що представляє собою мікропластини діоктаедра кремнію й алюмінію також знайшов своє застосування в педіатричній практиці. Цей препарат сприяє поліпшенню властивостей слизу ШКТ, підвищенню резистентності слизової оболонки , має цитопроторну дію. З гарним терапевтичним ефектом застосовуються нові сорбенти - СУМС1 й альгісорб (альгінат кальцію), вони швидко виводять різні метаболіти, нормалізують показники мікрофлори. СУМС1 являє собою вуглеводомінеральний сорбент у вигляді гранул і порошку. Альгісорб виготовляється з морських водоростей - ламінарій, не впливає на обмін кальцію, калію, заліза, мікроелементів, тому може застосовуватися протягом тривалого часу. Він добре відновлює багато адаптаційних механізмів.

Бактерійні препарати

Широке застосування отримали бактерійні препарати на основі живих мікроорганізмів, представників нормальної мікрофлори - пробіотики.Зараз з'явилося нове поняття - біотерапевтичні агенти (БТА), що представляють собою препарати мікроорганізмів, на основі штамів лактобіфідобактерій. Біфідумбактерин, лактобактерин, кисломолочний біфідумбактерин відносяться до категорії БТА. Для цих препаратів характерна здатність виживати в кислому середовищі, ефективно прикріплюватися до епітеліоцитів, здійснювати колонізацію слизової, продукувати антимікробні субстанції, стимулювати імунну систему, попереджати надлишковий ріст і розмноження патогенних мікроорганізмів, відновлювати нормальну мікрофлору.

У ряді препаратів є сполучення мікроорганізмів: бификол (біфідо-колібактерії), біфіформ (біфідум-ентерокок), біфоцит (біфідум-лактобактерії), лінекс (три штами лактобактерій), кисломолочний біфілакт. Є також комплексні препарати: біфідумбактерин-форте (з кісточковим сорбентом), біфіліз (з лізоцимом), кіпацид (з імуноглобуліном). У цей час з'являються рекомбиновані препарати (субалін).

Є різні точки зору щодо застосування бактерійних препаратів, що містять аеробні спороутворюючі бактерії - бактисубтил, споробактерин й ін. Існують вказівки, що штучне введення в кишечник цих бактерій у більших кількостях і зайве розмноження бацил у нехарактерній для них екологічній ніші, що супроводжується поширенням бацил за межі кишечнику, на тлі зниження кількості облігатної флори може збільшувати ступінь дизбиотичних порушень, погіршувати стан пацієнта. B. cereus синтезують гемолізини, здатні руйнувати еритроцити. Препарат споробактерин містить бацили, продукуючі протеолітичні ферменти, фібринолізини. Штами, що містяться в споробактерині, через високу протеолітичну активність проникають через слизову оболонку в кров, лімфу, досягають лімфатичних вузлів, селезінки, печінки. По суті ці штами мають властивості, характерні для патогенних мікроорганізмів. Можна погодитися з думкою ряду авторів, що широке застосування зазначених препаратів мало обґрунтовано й повинні бути строгі показання для їхнього використання.

У цей час при неефективності комерційних бактерійних препаратів у зв”язку з їх слабким приживленням в кишечнику хворого можуть використатися аутоштами біфідо- і лактобактерій. Вони можуть довгостроково зберігати свою активність у ліофілізованому стані або в холодильнику при температурі -20ос. Особливо рекомендується корекція мікрофлори за допомогою аутоштамів у хворих, що вимагають застосування цитостатиків, глюкокортикоїдів, антибіотиків, променевої терапії.

Відпрацьовано застосування донорських штамів біфідо- і лактобактерій матері для дитини через 2 год після кесаревого розтину з метою запобігання патологічної колонізації кишечника й формування нормальної мікрофлори.

Також використаються препарати пробіотики, що складаються з харчових домішків, що селективно стимулюють ріст нормальної флори. Досить широко використаються лізоцим, лактулоза, хілак-форте.

У випадках дизбактеріозу 2-3-й ступеня необхідно призначати засоби, що володіють селективною антибактеріальною активністю. Різні фаги часто бувають ефективні в лікуванні дизбактеріозів. У цей час використають стафілококовий, клебсієлевий, піобактеріофаг, інтестибактеріофаг, синєгнійний й інші фаги.

У деяких випадках, при низькій чутливості до фагів можуть використовуватися антибактеріальні препарати: фуразолідон, хлорофіліпт, метронідазол, ніфуроксазид, інтетрикс, а також антибіотики й група антигрибкових засобів, серед останніх варто вказати кетоконазол, флюконазол, натаміцин.