Дизбактеріоз у дітей

Формування мікробіоценозу в дітей

Становлення мікробного біоценозу дитини починається з перших етапів життя. Під час пологів при заковтуванні відбувається надходження мікрофлори родових шляхів матері й колонізація вагинальной флори в травній системі дитини. У цей час відпрацьовані рекомендації з корекції вагінальної флори вагітної жінки в останньому триместрі вагітності за допомогою бактерійного препарату желемик, що представляє собою ліофілізиовані живі лактобактерії, виділені з піхви здорових жінок. Колонізація кишечнику дитини мікрофлорою матері забезпечує попередження розвитку дизбактеріозів у немовляти.

Після народження відбувається колонізація кишечнику мікробами матері, а також персоналу й навколишнього середовища, які в основному представлені аеробами й факультативними анаэробами. Якщо дитина прикладається до грудей у строки від 12 до 24 год після народження, то біфідофлора виявляється лише в половини дітей, більш пізнє прикладання дітей дає заселення біфідобактеріями тільки в кожної 3-4-ї дитини. Починаючи з 4-го дня життя, у товстій кишці немовляти визначаються лактобактерії, эшерихії, стрептококи, стафілококи. Відзначено, що кишкова паличка й стрептококи створюють умови для появи й колонізації облигатних анаэробів. До кінця першого тижня життя зростає титр лактобактерій, эшерихій, біфідобактерій, з'являються бактероїди, клостридії, анаеробні коки.

Флора дитини першого року життя перебуває в прямій залежності від характеру вигодовування. Діти, що одержують природне вигодовування, мають види біфідумбактерій: B. bifidum й B. breve, а на штучному - B. longum. Після першого року життя домінуючими стають B. breve, B. adolscentis, B. longum, B. infantis. Лактобактерії визначають у більш високому титрі при штучному вигодовуванні. Клостридії перевищують рівень 106 КОЕ/г досліджуваного матеріалу при використанні штучних сумішей. Нерідко можна виявити в цих дітей C. dificile й C. perfringens, здатних виробляти энтеротоксини. Підвищення рівня клостридій може відбуватися в більш старших дітей при використанні незбалансованої дієти зі значним збільшенням вмісту м'ясних продуктів.

У дітей, що одержують штучне вигодовування, частіше й у більш високих титрах з'являються бактероїди й вейлонели. При надлишковій кількості останніх може відзначатися підвищене газоутворення, розвиток диспепсичних проявів. Залежно від характеру харчування перебуває й факультативно-анаеробна флора. Пацієнти, що перебувають на штучному вигодовуванні частіше занедужують ентеритами, які обумовлені ендогенними эшерихіями, або кишковими паличками зі зміненими властивостями. Інші бактерії: клебсієли, протеї, морганелли, энтеробактер, цитробактер, є умовно-патогенними; при зниженні резистентності організму вони можуть здобувати патогенні властивості, викликати запальний процес і діарею.

Непатогенні стафілококи (S. epidermidis) колонізують кишечник дітей з перших днів життя. Іноді присутні в невеликих концентраціях стафілококи з патогенними властивостями. Однак можливий розвиток інфекційного процесу при передачі від носіїв до дитини нозокоміальних штамів. Ці штами відрізняються стійкістю до антибактеріальних препаратів і можуть викликати важкі запальні пошкодження кишечника й навіть септичний процес.

Роль стрептококів у формуванні оптимального рівня колонізаційної резистентності досить велика. При природному вигодовуванні рівень стрептококів зберігається постійним, а при штучному вигодовуванні може значно перевищувати норму. Однак при зниженій кількості облігатної мікрофлори в дітей посилений ріст энтерококів сприяє формуванню ендогенного інфекційного процесу.

Таким чином, природне вигодовування дитини, почате відразу після його народження, формує більше сприятливу флору травного тракту, що здатна до колонізаційної резистентності й забезпечує адекватні процеси травлення. Штучне вигодовування може бути однією із причин змін мікрофлори дитини з наступною участю ендогенної флори у формуванні інфекційних, алергічних, імунопатологічних процесів.

Мікроорганізми колонізують просвіт травного тракту, а також поверхню слизових оболонок. У зв'язку із цим розділяють мукозну мікрофлору й порожнинну мікрофлору. При ряді патологічних станів дуже важливо враховувати склад кожного пулу. У цей час розробляються й впроваджуються методи роздільної оцінки флори травного тракту.

Клінічні прояви дизбиозу з'являються значно пізніше, ніж мікробіологічні зміни. Вони дуже неспецифічні, однак можливий ряд симптомів, які формуються через порушення процесів, що відбуваються при участі певних бактерій.Найрізноманітніші несприятливі впливи на дитину: стреси, фізичні й психоемоційні навантаження, незбалансоване харчування, екологічне неблагополуччя й багато патологічних станів викликають зміни імунної відповіді й тому можуть впливати на якісні й кількісні характеристики нормальної флори кишечника. У випадку розвитку дизбактеріозу кишечника у хворої дитини можуть виявлятися клінічні стани, які зв'язані зі зниженням колонізаційної резистентності, розладами травлення й трофічних порушень, порушенням детоксикаційної функції кишкової мікрофлори й змінами імунної відповіді.