Бронхіальна астма у дітей. Сучасні діагностичні підходи та протоколи лікування

Бронхіальна астма (БА) — хронічне запалення дихальних шляхів з поширеною, але варіабельною обструкцією та зростаючою гіперчутливістю до різних стимулів, зумовлене специфічними імунологічними (сенсибілізація та алергія) чи неспецифічними механізмами, основною клінічною ознакою якого є утруднене дихання або напад ядухи внаслідок бронхоспазму, гіперсекреції та набряку слизової оболонки бронхів.

Діагностичними критеріями БА є напади ядухи або шумне свистяче дихання з подовженим видихом (wheezing), яке у дітей раннього віку постає еквівалентом ядухи, астматичний бронхіт, астматичний статус та приступи спазматичного кашлю, що супроводжуються гострим здуттям легень та утрудненням видиху.Типові для БА клінічні симптоми — експіраторна задишка, свистячі хрипи та стиснення у грудях — є патогномонічними.

Вірогідність діагнозу БА збільшується за наявності таких симптомів:• періодичність виникнення симптоматики;• наявність нічних приступів;• сезонні загострення і симптоми, спричинені контактом з алергеном або фізичним зусиллям;• атопічний анамнез;• рецидивуючий wheezing у дітей раннього віку (понад три рази).Якщо дозволяє вік дитини, необхідно провести обстеження функції зовнішнього дихання (ФЗД), моніторинг лікування за допомогою пікфлуометра.У більшості випадків ефективність протиастматичного лікування є високою, у подальших обстеженнях немає необхідності.

Для пацієнтів з:• продуктивним кашлем• рецидивуючою інфекцією дихальних шляхів• початком симптомів у неонатальному віці та затримкою розвитку• блюванням з можливою аспірацією вмісту• локальними легеневими симптомами

необхідними є такі обстеження:

1. Рентгенографія грудної клітки

2. Рентгенографія придаткових пазух носа

3. ФЗД (реакція на бронходилататори)

4. Обстеження поту на хлориди

5. Тести на імунодефіцитні стани

6. Реакція Манту

7. Функція миготливого епітелію

8. Бронхоскопія

9. Вивчення рефлексів

10. Алергологічне обстеження з метою:• контролю середовища• постановки діагнозу• проведення специфічної імунотерапії.

Цінним діагностичним критерієм наявності атопії є визначення рівня загального сироваткового Ig E. Його підвищення розцінюється як маркер атопії. Наявність алергенспецифічних Ig E у сироватці крові або при шкірних тестах допомагає у визначенні "винного" алергену. Для дітей віком понад 6 років дуже важливим є дослідження параметрів функції зовнішнього дихання, що виявляє обструктивний тип порушень, та визначення бронхіальної гіперчутливості у пробах з бронходилататорами або з метахоліном.

Формування БА як хронічного запального процесу відбувається у дітей за наявності генетично детермінованих атопії та бронхіальної гіперчутливості. Різноманітність етіологічних факторів та тригерів загострення БА, безсумнівно, впливає на перебіг захворювання і методи та ефективність лікування. Зважаючи на етіологічні чинники, виділяють такі форми захворювання: атопічна, інфекційна, алергічна та змішана. Необхідність визначення цих форм та клініко-патогенетичних варіантів захворювання для практичних лікарів піддається сумніву багатьма дослідниками. У більшості міжнародних узгоджень з діагностики та лікування БА форми захворювання не виділяються. Основним принципом класифікації БА за GINA (Global Initiative for Astha) є визначення ступеня тяжкості БА та періоду захворювання — загострення і ремісії. Тяжкість перебігу БА визначається за показниками, наведеними у таблиці 1.Ступінчатий підхід до базисної терапії передбачає обсяг та інтенсивність терапевтичних заходів, які регламентуються тяжкістю перебігу захворювання — вираженістю симптомів, показниками ФЗД (табл. 2).