Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію

У більшості дітей з таким діатезом відзначається "географічний" малюнок слизової язика, нестійкий апетит, схильність до зригувань і "нестійких" випорожнень (немотивовані проноси, які змінюються закрепами). Характерною особливістю є частий дисбіоз ротоглотки та кишківника.Зазначені клінічні прояви переважно не є маніфестними, декілька ознак одночасно буває нечасто. Більшість з них виявляються лише при ретельному клініко-анамнестичному обстеженні дитини і не відповідають картині алергічного захворювання, що і є обґрунтуванням їхнього трактування як діатезу.

При лабораторному обстеженні характерними є різного ступеня еозинофілія і високий рівень Ig E крові та секретів із зіву, носа, мокротиння, слини. Типовими є також знижений порівняно з віковою нормою рівень Ig E і Т-лімфоцитів (переважно за рахунок Т-супресорів), підвищена продукція Ig G4, інтерлейкінів 5 і 10, переважання на клітинах Н1-гістамінових рецепторів при відносному зниженні Н2-рецепторів, незначне зниження функції кори наднирникових залоз.Наслідком алергічного діатезу може бути розвиток алергічного захворювання. Проте трансформацію діатезу на захворювання можна попередити, що значною мірою залежить від умов життя дитини, її харчування, способу життя сім'ї (рухова активність, достатнє перебування на свіжому повітрі, усунення тютюнопаління в помешканні тощо).Зважаючи на донозологічну сутність алергічного діатезу, доцільніше говорити не про лікування і профілактику, а про реабілітаційні заходи, що сприятимуть попередженню переходу діатезу в хворобу. У сім'ях із високим рівнем алергічної обтяженості їх проведення слід починати ще до народження дитини і продовжувати в подальшому весь період дитинства. Надзвичайно суттєвим реабілітаційним заходом є гіпоалергенне харчування вагітної жінки, матері-годувальниці, дитини за наявності мінімальних ознак алергічного діатезу. Антигенне оберігання дитини особливо необхідне у перші 2-3 роки, коли інтенсивно розвиваються імунна, ендокринна, травна та інші системи. У подальшому, за відсутності будь-яких алергічних проявів можливе деяке розширення дієти з обережним, поступовим введенням нових компонентів їжі. При дотриманні гіпоалергенної дієти в раціоні дитини не повинно бути продуктів з високою сенсибілізуючою активністю: горіхів, какао, шоколаду, цитрусових, меду, грибів, риби, рибної ікри, крабів, будь-яких консервів; підлягають обмеженню в кількості усі фрукти, ягоди й овочі з жовто-червоним забарвленням. Окрім того, з раціону дитини мають бути виключені індивідуальні алергени, на які дитина реагує навіть незначними і нетривалими симптомами; нерідко це коров'яче молоко, пшенична та вівсяна крупи, картопля.Важливим реабілітаційним заходом є раннє прикладання дитини до грудей матері (у перші 30-60 хвилин після народження) і тривале (до 1-1,5 року) грудне вигодовування за умови гіпоалергенного харчування матері. За відсутності материнського молока для вигодовування застосовуються гіпоалергенні молочні (гідролізовані) соєві суміші. Коригуючі додатки і прикорм для дітей з алергічним діатезом слід вводити на 1-2 місяці пізніше строків, загальноприйнятих для дітей без проявів діатезу.

У реабілітації дітей з таким діатезом великого значення набуває гіпоалергенний побут, що включає максимально можливе усунення домашнього і книжкового пилу, відсутність у помешканні тварин, птахів, акваріумів з рибками.Особливу увагу слід приділяти ранньому виявленню і санації вогнищ інфекції, що сприяє елімінації інфекційних алергенів.Планові профілактичні щеплення дітям з алергічним діатезом рекомендується проводити за індивідуальним графіком з відповідною підготовкою: за 1-2 дні до щеплення та 3-5 днів після щеплення призначається антигістамінний засіб.При частих алергічних реакціях на шкірі, повторних обструкціях дихальних шляхів, при респіраторних захворюваннях у реабілітаційну програму доцільно включати й медикаментозні засоби, у тому числі антигістамінні препарати (5-7 днів), аскорутин, вітаміни А та Е, препарати кальцію — 2-3 тижні щоквартально протягом одного року; препарати кореня солодки (гліцирам, сироп кореня, відвар кореня) — 1,5-2 місяці двічі на рік.У випадку відсутності стійкого ефекту від проведення елімінаційних заходів необхідне обстеження стану травної системи і за необхідності — призначення ферментотерапії та пробіотиків.

Для дітей з таким діатезом доцільно проводити професійну орієнтацію з вибором професії, що виключатиме контакт з причинно значущими алергенами.Слід зазначити, що у частини дітей спостерігаються змішані форми діатезів — алергічного та лімфатичного.

Лімфатичний діатез характеризується генералізованою гіперплазією лімфоїдних утворень, гіперплазією внутрішніх органів (серця, аорти, статевих, щитовидної та наднирникових залоз), дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, лабільністю водно-електролітного обміну, порушенням метаболізму ліпідів і вуглеводів, гіпоімунним станом. Правомірність терміна "лімфатичний діатез" підтверджується тим, що у частини дітей з таким діатезом не встановлено гіпоплазії зазначених вище органів, постійними є порушення функцій, переважно їхня незрілість відповідно до віку дитини. Приблизно у 70 % дітей з таким діатезом спостерігається гіперплазія тимуса різних ступенів.

Лімфатичний діатез діагностується у 11-17 % дітей, а його класичні прояви особливо чітко виражені у дітей перших 3-7 років. Більшість дітей з таким діатезом народжені від матерів, які належали до групи ризику через наявність у них хронічних захворювань, несприятливий перебіг вагітності, особливо з явищами загрози невиношування у поєднанні з гестозами, вірусно-бактеріальними захворюваннями. Провокуючими факторами щодо розвитку такого діатезу є також несприятливий інтранатальний анамнез (асфіксія, пологові травми тощо), а в постанатальному періоді — раннє змішане або штучне вигодовування, часті інфікування.