Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію

Аномалії конституції (діатези) — це різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об'єктивно розпізнаними. Діатез — це схильність організму до захворювань, донозологічний стан, який може реалізуватися в захворювання під впливом пошкоджуючих зовнішніх чинників. Своєчасне розпізнавання діатезів, які не супроводжуються явною нозологічною симптоматикою, не потребують активної терапії, а вимагають лише проведення відповідних реабілітаційних заходів з усуненням пошкоджуючих чинників, може попереджувати перехід діатезу в захворювання. Найпоширенішими у дітей є алергічний, лімфатичний і сечокислий діатези.

Термін "діатез" та його визначення були сформульовані наприкінці XIX — початку ХХ ст. німецькими авторами Пальтауфом, Ешеріхом і Черні. Аналогом цього терміна в англо-американській літературі є "Liability" — лабільність, схильність до захворювань. Маслов М. С. (1926), вивчаючи особливості реактивності, мінливості дитячого організму, вважав рівнозначними поняття "діатез" і "аномалія конституції" та визначав до десяти їхніх різновидів. Вельтищєв Ю. Є. (1984) визначає діатези як різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об'єктивно розпізнаними. У сучасному розумінні діатези — це відхилення функціонального стану більшості систем організму, що змінює його адаптивні можливості.

Відомо, що більшість хронічних захворювань дітей та дорослих має свої витоки у дитячому віці, а схильність до їхнього розвитку успадковується. Клінічна реалізація схильності до захворювання відбувається під впливом шкідливих зовнішніх чинників; за сприятливих умов схильність до захворювань не реалізується. Своєчасне розпізнавання діатезів, які не проявляються явною нозологічною симптоматикою і не потребують активної терапії, а вимагають лише проведення певних реабілітаційних заходів з усуненням провокуючих факторів, може попередити перехід діатезу в захворювання.У вітчизняній літературі визначалися три види діатезів: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний і нервово-артритичний. Діти з ексудативно-катаральним діатезом схильні до розвитку алергічних захворювань (респіраторних, шкірних, інтестинальних); діти з лімфатико-гіпопластичним діатезом — до частих, затяжних і ускладнених вірусно-бактеріальних респіраторних захворювань, раннього формування хронічних вогнищ інфекції; діти з нервово-артритичним діатезом — до розвитку неврозів, ацетонемії, захворювань, пов'язаних із розладами обміну речовин (дисметаболічна нефропатія, сечокам'яна хвороба, подагроподібні артралгії, які у дорослих реалізуються в подагру).За останні 20 років були отримані патогенетичні пояснення імунологічних, біохімічних, нервово-ендокринних механізмів діатезів, що сприяло перегляду уявлень щодо їхньої сутності та, як результат, призвело до зміни термінів: "ексудативно-катаральний діатез" замінено на "алергічний діатез", "лімфатично-гіпопластичний діатез" — на "лімфатичний діатез", а "нервово-артритичний діатез" — на "сечокислий діатез".

Алергічний діатез — це стан схильності до розвитку алергічних захворювань, можливості їхнього виникнення. Це фоновий стан, донозологічний і прихований, клінічно без- або мікросимптомний, що обумовлює готовність до розвитку алергічних захворювань. Це мінімальні відхилення, що не є рівноцінними захворюванню, а лише передують йому. Поява клінічних симптомів алергічних захворювань (різних варіантів алергодерматозів, респіраторних алергозів тощо) свідчить про реалізацію, маніфестацію алергічного діатезу, про трансформацію його на захворювання. У такому випадку говорити про діатез вже недоцільно, в діагнозі слід указувати конкретну нозологічну форму алергозу. Чим молодша дитина, тим імовірніший перехід алергічного діатезу в алергічне захворювання. Однак і в подальшому, впродовж усього дитинства така можливість існує.Як правило, у дітей з алергічним діатезом виявляється прихована (латентна) або малосимптомна сенсибілізація до атопічних алергенів. У перші роки життя, особливо на першому році, частіше спостерігається сенсибілізація до харчових алергенів (коров'яче молоко, яйця, м'ясні навари, риба, мед, цитрусові, морква, полуниця, червоні яблука тощо), значно рідше — до лікарських алергенів (антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн та інші). У подальшому може сформуватися сенсибілізація до побутових (домашній пил, книжковий пил, перо подушки), пилкових (квіткових, лугових трав, кущів, дерев), хімічних алергенів, а також до алергенів інфекційної природи (бактеріальних, вірусних, грибкових). Патогенетично можливе формування усіх чотирьох типів алергічних реакцій (за класифікацією Gell і Coombs) — гіперчутливість негайного типу або реагінова, Іg E-алергія, атопія (І тип); комплементзалежні цитологічні реакції (ІІ тип), імунокомплексні реакції за типом феномена Артюса (ІІІ тип), гіперчутливість уповільненого типу (IV тип). У переважної більшості дітей з алергічним діатезом спостерігається атопія, атопічно змінена реактивність (І тип алергічних реакцій, сенсибілізація до неінфекційних, атопічних алергенів).Діагностика алергічного діатезу базується на виявленні алергічно обтяженої спадковості, легких транзиторних алергічних реакцій у дитини в анамнезі. Це частіше шкірні реакції на харчові продукти, вакцини, різкі запахи, медикаменти. При цьому самопочуття і загальний стан дитини не погіршуються. Для частини дітей характерною є сухість шкіри з невеликими ділянками лущення, поодинокими себорейними лусочками, еритеми на фоні загальної блідості. У інших дітей спостерігається посилене потовиділення, підвищена вологість шкіри, схильність до легкого виникнення запрілостей, пітниці, а також немотивоване нетривале підвищення температури тіла в межах 37,0-37,5°С, що пов'язане з недосконалістю терморегуляції. До проявів алергічно зміненої реактивності слід віднести також повторні явища стенозу гортані і бронхообструкції при вірусно-бактеріальних захворюваннях, а також особливості катарального синдрому при гострих респіраторних захворюваннях — нападоподібний кашель, фізикальні зміни в легенях, що швидко минають.